dc.contributor.author |
Крилова, І. І. |
|
dc.contributor.author |
Krylova, I. I. |
|
dc.date.accessioned |
2019-08-16T10:26:48Z |
|
dc.date.available |
2019-08-16T10:26:48Z |
|
dc.date.issued |
2019-08-16 |
|
dc.identifier.citation |
Крилова І. І. Захист прав споживачів у сфері водопостачання та водовідведення. Стандарти України та ЄС / І. І. Крилова // Публічне управління та митне адміністрування. – 2019. – № 2 (21). – С. 60 – 72 |
uk_UA |
dc.identifier.issn |
2310-9653 |
|
dc.identifier.uri |
http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/3592 |
|
dc.description.abstract |
У статті проаналізовано державну політику у сфері захисту прав споживачів послуг із водопостачання та водовідведення. Здійснено аналіз нормативно-правових актів у сфері водопостачання та водовідведення і у сфері захисту прав споживачів послуг і визначено всі регламентовані права споживачів. Більше половини регламентованих прав залишається нереалізованою з різних причин, пов’язаних із недостатністю інформації для споживача до відсутності ефективних механізмів реалізації прав споживача та їх захисту. Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води різними шляхами, але серед них немає простого, безкоштовного та дієвого позасудового механізму. Автор систематизує найчастіші порушення прав споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення: порушення гарантій щодо якісних і кількісних показників послуг; порушення процедур тарифоутворення;
порушення прав споживачів під час подвійного утримання комісійної винагороди за приймання платежів від споживачів; порушення умов договору про надання послуг тощо та зазначає про наявність лише двох способів захисту прав: судовий або досудовий шляхом надання претензії виробнику послуг. Автор аналізує європейські стандарти у сфері захисту прав споживачів послуг водопостачання та одовідведення загалом в ЄС та в окремих країнах відповідно до моделі регулювання сфери водопостачання та водовідведення. Автор зазначає, що державна політика країн ЄС підтримує альтернативні вирішення спорів між споживачем і виробником послуг. Наразі в ЄС є більше 750 схем або моделей альтернативного вирішення
спорів. Моделі ADR можуть створюватися державними органами, приватними організаціями або ж у співпраці між державним сектором, промисловістю і організаціями споживачів. Їх фінансування може бути приватним (наприклад, у промисловості), публічним або комбінованим. Автор робить висновок, що на національному державному рівні під час вирішення питання захисту прав споживачів послуг у сфері водопостачання та водовідведення більше уваги слід приділити досудовому врегулюванню спорів, створенню служб адвокатів споживача, омбудсменів, консультаційних споживчих центрів, тощо |
uk_UA |
dc.language.iso |
uk |
uk_UA |
dc.publisher |
Університет митної справи та фінансів |
uk_UA |
dc.relation.ispartofseries |
Публічне управління та митне адміністрування;2019. – № 2 (21) |
|
dc.subject |
водопостачання |
uk_UA |
dc.subject |
водовідведення |
uk_UA |
dc.subject |
державне регулювання |
uk_UA |
dc.subject |
захист прав споживачів |
uk_UA |
dc.subject |
альтернативний механізм вирішення спорів |
uk_UA |
dc.subject |
water supply |
uk_UA |
dc.subject |
wastewater |
uk_UA |
dc.subject |
state regulation |
uk_UA |
dc.subject |
protection of consumer rights |
uk_UA |
dc.subject |
alternative mechanism of dispute resolution |
uk_UA |
dc.title |
Захист прав споживачів у сфері водопостачання та водовідведення. Стандарти України та ЄС |
uk_UA |
dc.title.alternative |
Protection of the rights of consumers in water supply and wastewater. Standards of Ukraine and EU |
uk_UA |
dc.type |
Article |
uk_UA |