http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6677 Правонаступник наукового збірника “Вісник Академії митної служби України. Серія: “Державне управління” Sun, 05 Apr 2026 20:09:49 GMT 2026-04-05T20:09:49Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6691 Ціннісно-нормативна характеристика публічного управління Ганущин, С. Н. Досліджено ціннісно-нормативну характеристику публічного управління. З’ясовано, що сьогодні відбуваються активні та глибинні зміни в публічному управлінні, які спрямовані на досягнення вищої ефективності та конкурентоспроможності управління загалом. Зростання швидкості та складності соціально-економічних процесів у сучасному демократичному суспільстві призводить до того, що уряди багатьох розвинених країн дедалі більше усвідомлюють необхідність розширення транспарентності, публічності діяльності державних структур, переходу від ієрархічного механізму прийняття рішень та передачі інформації, заснованої на протиставленні держави та громадян (як керуючих і керованих), до зрозумілого, оперативного та відкритого для суспільства механізму розроблення, прийняття, реалізації тактичних і стратегічних рішень. Щобільше, здійснюється безпосереднє, постійне залучення (у різних формах участі) активних представників громадянського суспільства до процесів управління. Зміщення акцентів, від односпрямованого функціонального підходу у бік інтеракції, призводить до розгляду процесу публічного управління як результату комплексної взаємодії, багатоетапних інтеграцій та інтеракцій між державою та суспільством. Обґрунтовано, що доступність інформації про дії органів влади ‒ не єдиний напрям реалізації партисипативного підходу до публічного управління. Сучасна світова практика в галузі партисипативної спрямованості діяльності держави орієнтована на забезпечення комфортності і високої якості життя населення, дуже широка і охоплює безліч тем і напрямів реалізації, які уряди країн обирають як пріоритетні. Врешті констатовано, що сьогодні тенденція партисипативно-орієнтованого уряду є характерною не лише для країн, що розвиваються, але й для європейських і північноамериканських держав (упровадження принципів «партисипативної демократії» в країнах Латинської Америки, технології залучення громадян управління у містах Швеції, Німеччини та ін.). Натомість своєчасне та несуперечливе опублікування урядової інформації в Інтернеті є одним із основних компонентів «відкритого уряду». Thu, 22 Aug 2024 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6691 2024-08-22T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6690 Формування держави мілітаризованого типу на основі моделі української автентичності та самоідентифікації. витоки, концепції, проблеми, реалізація Акімов, А. В. Захист територіальної цілісності та суверенітету для України залишається вкрай актуальною тематикою для сучасної системи державного управління та першочерговою метою діяльності для всього суспільства. У статті досліджено вплив збройного конфлікту на українську автентичність та самоідентифікацію. В умовах збройної агресії зі сторони рф, держава впроваджує нові заходи щодо недопущення поширення агресії та нівелювання основних загроз для державності, зокрема шляхом трансформації моделі державної політики до мілітаризованого типу. У статті досліджено головні аспекти мілітаризаційної політики держави та її вплив на діяльність всієї публічної адміністрації та суспільства, а також роль такої системи у підтримці фундаментальних основ функціонування держави. Проте, для ефективної діяльності такої системи надзвичайно важливо узгодити її з моделлю української автентичності та самоідентифікації. Щодо визначення та виокремлення головних аспектів категорії української автентичності та самоідентифікації, то пропоноване питання має історично-доктринальне походження. Сучасна система нормативного-регулювання не містить жодних положень щодо забезпечення та розвитку визначених категорій серед суспільства. У статі проаналізовано основні підходи до визначення цієї категорії. Унаслідок запровадження адміністративно-правового режиму воєнного стану, ставлення українського суспільства до мілітаризаційних процесів держави змінилося. У статті досліджено головні підходи до визначення зазначених категорій та їх вплив на діяльність публічної адміністрації в умовах воєнного стану. Через фактичні події, що пов’язані із захистом територіальної цілісності та суверенітету України, для українського суспільства така політика держави стала раціональною відповіддю на збройну агресію зі сторони рф. У статті досліджено питання зв’язку процесу мілітаризації з іншими чинниками, зокрема соціально-економічними та оборонно-військовими. За допомогою ефективної політики мілітаризації та узгодження такої політики з суспільством, стало можливим не тільки дати гідну відсіч агресору, а й закласти фундамент для надшвидкого розвитку державотворчих процесів та ключових сфер суспільних відносин в Україні. У статті досліджено роль громадянського суспільства під час побудови державної мілітаризаційної політики в умовах воєнного стану. Thu, 22 Aug 2024 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6690 2024-08-22T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6689 Формування та реалізація управлінського інструментарію у державній політиці охорони здоров’я в контексті забезпечення доступу до послуг населення Бобак, А. І.; Албов, Н. Є. У статті встановлено, що забезпечення доступності системи охорони здоров’я формулюється як найважливіше завдання державної політики держави у сфері охорони здоров’я громадян у стабільні та несприятливі періоди розвитку. Усі питання, пов’язані з теоретичними та практичними аспектами доступності медичної допомоги, повинні розглядатися з погляду інструментів державної політики, які можуть бути використані для її забезпечення. Аналіз підходів до розуміння та визначення доступності як мети державної політики полягає у розгляді інструментів фінансового забезпечення системи охорони здоров’я. Актуалізовано, що забезпечення доступності медичної допомоги, а також проблеми, які виникають при їх застосуванні в охороні здоров’я є важливим інструментом державної політики, що впливає на доступність медичної допомоги, є обсяг та напрямки фінансування. Важливий фактор обмеження доступності виділяється зростанням особистих витрат громадян, що ставить питання необхідність збільшення державного фінансування охорони здоров’я, передусім як частки ВВП, та підвищення ефективності використання коштів, що виділяються на охорону здоров’я. Підвищення доступності охорони здоров’я громадянам у державі необхідно вдосконалювати через систему стандартів, у тому числі через посилення уваги до поведінкової складової, а також зберегти високий рівень об’єднання ресурсів насамперед з допомогою підвищення обсягу державного фінансування. Доведено, що доступність є однією з найважливіших характеристик системи охорони здоров’я, визначальних основи її успішного функціонування насамперед з погляду підвищення якості людського потенціалу. Тому її забезпечення залишається на порядку денному розвитку державної охорони здоров’я, у тому числі у зв’язку з тим навантаженням, яке воно відчуває останнім часом. В даний час необхідно мінімізувати вплив обмежувальних заходів економічного характеру на систему охорони здоров’я, забезпечивши громадян можливість своєчасно отримувати необхідну допомогу, включаючи лікарське забезпечення незважаючи на негативні наслідки війни. З’ясовано, що важливим інструментом є фінансування охорони здоров’я, обсяг і напрямки якого безпосередньо впливають на доступ до медичної допомоги насамперед у контексті зняття фінансових бар’єрів для її отримання населенням. Доступність системи охорони здоров’я розуміється як можливість для громадянина своєчасно отримати необхідний набір медичних послуг відповідно із потребою для досягнення найкращих результатів для здоров’я. Йдеться про реальну можливість визначити необхідність медичної допомоги, не просто знайти відповідну медичну організацію, а також скористатися її послугами. Обгрунтовано, шо попит на послуги частіше використовується як усвідомлена людиною потреба не завжди необхідна в отриманні медичної послуги, яку він намагається реалізувати практично. Пропозиція в охороні здоров’я, на відміну від інших галузей, досить негнучка і обмежена, вона не може швидко слідувати за попитом ні фізично, ні фінансово, в тому числі з урахуванням значної частки громадського фінансування. Слід відзначити, що таке визначення наголошує на важливості оцінки як безпосередньо процесу надання послуг охорони здоров’я, так і отриманих результатів для здоров’я як критеріїв забезпечення доступу Thu, 22 Aug 2024 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6689 2024-08-22T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6688 Формування управлінських принципів у державній гуманітарній політиці громадського здоров’я в контексті соціально-економічного розвитку Будзин, В. Р.; Бобак, А. І. У статті встановлено, що соціально-економічний розвиток визначається ресурсами, що характеризують можливості економічної системи до розширеного суспільного відтворення. Виступаючи фактором соціально-економічного зростання, трудові ресурси потребують постійного відновлення чисельності та якості, як сукупності знань, фізичних та розумових здібностей. Стан особистого здоров’я, витривалість, фізична, психологічна та стресостійкість багато в чому визначають ефективність трудової діяльності населення та рівня громадського здоров’я. Актуалізовано, що соціально-економічний розвиток залежить від безлічі факторів, ключовим з яких визначається людський капітал, на якість людської капіталу насамперед впливає здоров’я. Саме тому зниження рівня смертності населення та рівня захворюваності позначені як ключові завдання гуманітарної та соціально-економічної політики держави. Показник очікуваної тривалості здорового життя широко застосовується у демографічних та соціальних прогнозах. Війна з рф внесла свої корективи у довгострокові тенденції зростання тривалості життя, що позначилася на перспективах здорового старіння. Підвищення тривалості здорового життя, активне довголіття можуть стати відповіддю на демографічні виклики за наявності необхідних ресурсів як на рівні країн, так і на рівні груп населення. Доведено, що соціальний контекст вивчення очікуваної тривалості здорового життя поряд з гуманітарними аспектами включає широке коло проблем у різних сферах нерівності якості життя, демографічні тенденції та виклики, насамперед питання старіння населення, прогнозні дослідження демографічних та соціальних процесів. Військові дії, що стали подіями, без перебільшень перевернувши життя сучасного суспільства, різко перервала сформовані довгострокові тенденції в галузі громадського здоров’я населення відбилася на перспективах здорового старіння, породила нові аспекти нерівності, призвела до змін у державній гуманітарній політиці. З’ясовано, що трансформація сучасного глобального суспільства зачіпає всі сфери життєдіяльності людини, що незмінно відбивається на стані соціального здоров’я населення. Відбувається втрата основних благ, що виявляє себе через зниження рівня та якості життя населення, його окремих соціальних груп і верств через підвищення стресогенності та конфліктогенності соціального простору. У стратегіях соціально-економічного розвитку визначено заходи щодо розвитку охорони здоров’я, створення умов для здорового способу життя населення. Обгрунтовано, шо складність завдання вдосконалення системи охорони здоров’я обумовлена наявністю системних проблем, пов’язаних з тривалим недофінансуванням з державних джерел, неефективним управлінням. Проблема підвищення якості життя та благополуччя людей ускладняється високою диференціацією соціально-економічного розвитку територій держави, на має великий вплив військові дії з боку рф, що відбивається на доступності послуг охорони здоров’я та інших потреб населення для населення. За наявності різних факторів, що характеризують ті чи інші аспекти соціально-економіного розвитку, які б формували наочну картину стану системи охорони громадського здоров’я в дежаві. Thu, 22 Aug 2024 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/6688 2024-08-22T00:00:00Z