http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/5343 Правонаступник наукового збірника “Вісник Академії митної служби України. Серія: “Державне управління” 2026-04-05T20:03:34Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/5360 Структурно-функціональна характеристика державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні Страхніцький, Я. О. У статті проаналізовано процеси реалізації державної політики у сфері захисту об’єктів критичної інфраструктури на основі чого визначено два ключові ієрархічно пов’язані рівні управління. Дієвість архітектури державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури пропонується визначати на підставі оцінки «зрілості» механізмів державного управління сектором за певними критеріями, особливо в частині його спроможності оперативно реагувати на кризові ситуації. Здійснено оцінку структурно-функціональних особливостей державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні, відповідно до обраного алгоритму. Здійснено аналіз нормативно-правової база та інституційних аспектів державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні. Зазначається, що знаковою подією у сфері захисту критичної інфраструктури стало прийняття Закону України «Про критичну інфраструктуру», яким ідентифіковано основних суб’єктів формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури. Відзначено що суб’єктний склад даного напрямку варто розмежувати на суб’єктів відповідальних за формування та реалізацію державної політики та суб’єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. У межах даної структурно-функціональної області визначено квадрокомплекс функціонуючих систем реагування. Акцентовано увагу, що ефективний захист критичної інфраструктури в Україні при надзвичайних ситуаціях та терористичних загрозах неможливий без посилення на державному рівні активності у напрямку проведення регулярних міжсекторальних навчань із оперативного реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах критичної інфраструктури. Основною метою даних заходів визначено підвищення рівня міжвідомчої взаємодії для попередження диверсійно-терористичних загроз. Пропозицію віднесено до категорії превентивних та антикризових заходів державної політики у сфері захисту найважливіших об’єктів критичної інфраструктури. 2023-05-24T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/5359 Музейна політика цифрового розвитку в умовах війни Орищук, В. В. статті розглянуто поняття музейної політики цифрового розвитку як одного з чинників збереження й популяризації культурної спадщини, а також визначено особливості застосування сучасних цифрових технологій у сфері музейної справи в умовах війни. В основу даного дослідження покладені такі принципи методології як: системний підхід; контекстуальність аналізу досліджуваного об’єкта. Дані принципи дозволили автору визначити комплексність щодо відбору методів дослідження: інтерпретації задля характеристики категорій понять та зв’язків; історико-культурний метод задля концептуалізації та дослідження теми; аналіз та синтез – для визначення особливостей зазначеної теми та її значимості в науковому матеріалі. Автором акцентовано, що музейна політика цифрового розвитку має міждисциплінарний характер і знаходиться на перетині дослідження цифрового розвитку у сфері музейної справи, скоординованої музейної політики щодо збереження культурної спадщини в Україні та відновлення її після війни за допомогою сучасних цифрових технологій або засобів діджиталізації. Встановлено, що використання цифрового розвитку у сфері музейної справи та покращення таким чином музейної політики дозволяє створити умови для збереження культурної спадщини. Європейська комісія зі спільного європейського простору даних для культурної спадщини (CEDCHE) рекомендує пришвидшити оцифрування всіх пам’яток і об’єктів культурної спадщини, об’єктів і артефактів для майбутніх поколінь, щоб захистити та зберегти ті, що перебувають у зоні ризику. Зазначено, що при забезпеченні збереження культурної спадщини, важливо використовувати такі новітні цифрові інструменти як: 3D/4D моделювання, технології віртуальної та доповненої реальності та інші для забезпечення ефективних і глобальних рішень задля реальних потреб доступу, захисту та збереження культурної спадщини. Наголошено, що одним із напрямів забезпечення розвитку музейної політики цифрового розвитку та подальшого поширення і збереження культурної спадщини є створення хмари для культурної спадщини. 2023-05-24T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/5358 Концептуальні особливості формування системи управління людськими ресурсами на державній службі Петринська, В. В. У статті обґрунтовано актуальність дослідження концептуальних особливостей формування цілісної системи управління людськими ресурсами (HRМ) на державній службі. Здійснено огляд ретроспективної зміни наукових поглядів на місце людини в системі менеджменту організації, а також підходів до ефективного використання людських ресурсів через форми організаційної взаємодії, побудови соціально-трудових відносин в організації тощо. На цій підставі узагальнено та систематизовано основні спільні та відмінні риси в наукових підходах до трактування сутності концептуальних понять “управління персоналом” і “управління людськими ресурсами”. Доведено, що наразі державне управління переживає ситуацію, коли всі його підходи все більше переміщуються в антропологічну площину. Саме тому, на думку багатьох науковців, настав час у сфері державної служби здійснити перехід від роботи з управління персоналом до системи управління людськими ресурсам. Відзначено, що Законом України “Про державну службу” встановлюється компетентнісний підхід до управління персоналом державних органів. Відповідно саму систему HRМ на державній службі представлено у вигляді таких ваємопов᾿язаних складових підсистем: підсистема діагностики кадрового забезпечення державної служби; підсистема оцінювання персоналу державної служби; підсистема менеджменту розвитку персоналу у сфері державної служби. Насамкінець, узагальнено концептуальні характеристики системи HRМ на державній службі, які передбачають, що управління людськими ресурсами має бути: орієнтованим на прихильність працівників державного органу; заснованим на переконанні, що до персоналу державного органу необхідно ставитися як до капіталу; більш унітарним ніж плюралістичним; спрямованим на цінності державного органу; стратегічним з акцентуванням на інтеграцію та ін. 2023-05-24T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/5357 Роль керівника публічної служби в управлінні персоналом: маркетинговий підхід у публічному адмініструванні Міщук, Є. В.; Адамовська, В. С. У статті розкрито роль керівника публічної служби в управлінні персоналом на базі маркетингового підходу у публічному адмініструванні. На підставі проведеного аналізу зарубіжного досвіду виконано експлікацію маркетингового підходу до управління персоналом публічних служб в Україні. Показано, що вся сукупність дій публічної служби повинна бути підпорядкованою очікуванням персоналу, а фокус її уваги – зосередженим на власній привабливості як для того персоналу, який вже працює так і для потенційних працівників. Виявлено роль маркетингового підходу у переході від директивно-авторитарних позицій в управлінні персоналом публічних служб до демократичних. Указано на справедливість ототожнення робочого місця в публічній службі з продуктом, котрий потрібно продати працівникові. Охарактеризовано маркетинговий підхід як механізм залучення необхідних трудових ресурсів (у потрібній кількості, потрібної освіти, кваліфікації тощо) із ринку праці. Уточнено зміст базових напрямків маркетингового підходу у публічному адмініструванні: маркетинг трудових ресурсів; інтегрований маркетинг; внутрішній маркетинг; маркетинг ефективності діяльності публічної служби; соціально відповідальний маркетинг. Визначено, що роль керівника публічної служби повинна зосереджуватися, але не обмежуватися, на клієнтоорієнтованому підході до персоналу, при якому останній розглядається в якості клієнтів публічної служби. Показано, що керівництво має визначити засоби задоволення потреб персоналу, сформувати відповідні заходи та втілити їх у життя. Обґрунтовано, що в практичному сенсі діяльність керівника публічної служби на основі маркетингового підходу повинна включати розробку «плану забезпечення безперервної діяльності». Представлено приклад карти ризиків для персоналу публічної служби з урахуванням пандемії коронавірусу та військових дій в Україні. Визначено шкалу для інтерпретації отриманих результатів по заповненню карти ризиків працівниками публічних служб. Запропоновано алгоритм дій для керівників публічних служб в управлінні персоналом на основі маркетингового підходу. Використання запропонованого алгоритму сприятиме досягненню цілей публічного управління. 2023-05-24T00:00:00Z