правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Державне управління http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4714 2026-04-05T20:18:02Z 2026-04-05T20:18:02Z Яременко, О. І. Страхніцький, Я. О. Yaremenko, O. I. Strahnitsky, Yа. O. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4729 2022-04-26T08:55:15Z 2022-04-26T00:00:00Z

Теоретичні підходи до визначення дефініції критичної інфраструктури як об’єкту державного управління Яременко, О. І.; Страхніцький, Я. О.; Yaremenko, O. I.; Strahnitsky, Yа. O. У статті проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти на предмет сутнісного становлення поняття «критична інфраструктура». Визначено, що дана дефініція є відносно «молодою» та постійно удосконалюється як у наукових так і законотворчих сферах. Спільним у множинності трактувань відзначається зв’язок із державними та приватними об’єктами, які мають певний вплив рівень обороноздатності та життєво важливі функції держави у суспільстві, а також акцентується увага на ключовому значенні даного сектору для безпеки громадян. Головною проблемою сучасного стану критичної інфраструктури, яка створила пролонгований у часі бар’єр для ефективної реалізації безпекових завдань визначено тривалу відсутність у законодавстві чіткого формулювання даного терміну та вичерпного переліку об’єктів віднесених до критичної інфраструктури. Проведено аналіз історичного генезису зародження та становлення дефініції «критична інфраструктура» у нормативно-правовій базі України, а також проаналізовано наукові підходи до цього питання вітчизняних науковців, які знаходять спільну мову у факті приналежності критичної інфраструктури до об’єктів національної інфраструктури. Авторами наголошується, що при формуванні національного законодавства у сфері захисту критичної інфраструктури його положення слід віднести до питань національної безпеки. Здійснено аналіз відмінностей в різних країнах світу термінології «критична інфраструктура» на основі цього згенеровано думку відносно наявності пріоритетної тріади, яку необхідно врахувати при структуруванні змістовного наповнення дефініції «критична інфраструктура» – «людина-суспільство-держава», яка відображає надзвичайно важливі для забезпечення громадянської, суспільної та державної безпеки об’єкти національної інфраструктури. На основі аналізу наукових підходів та іноземного досвіду теоретизування дефініції «критична інфраструктура» сформульовано авторське бачення змістовного наповнення даного терміну що відповідає принципам системності, цілеспрямованості, множинності галузей та відповідність антропоцентричному підходу.

2022-04-26T00:00:00Z Суконько, С. М. Шерстюк, А. Д. Sukonko, S. M. Sherstyuk, A. D. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4728 2022-04-26T08:45:12Z 2022-04-26T00:00:00Z

Модель оцінювання ефективності моніторингу оперативної обстановки під час проведення масових заходів Суконько, С. М.; Шерстюк, А. Д.; Sukonko, S. M.; Sherstyuk, A. D. Масові заходи, особливо збори, мітинги, демонстрації, можуть переростати в масові заворушення. З метою забезпечення публічної безпеки в районі проведення масових заходів Головним управлінням Національної поліції області, в якій проводиться масовий захід, організовується служба з охорони громадського порядку із залученням органів Національної поліції та військових частин Національної гвардії України. Для організації охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, а у разі виникнення масового заворушення його припинення, органами військового управління Національної гвардії України приймаються рішення на виконання визначених завдань. В процесі прийняття рішення потрібно володіти інформацією щодо оперативної обстановки в районі виконання завдання, для чого організовується моніторинг оперативної обстановки. Під час проведення моніторингу призначається група збору та обробки інформації, яка отримує інформацію з різних джерел, таких як: підрозділи Національної поліції; мережа Інтернет; військові наряди, що виділяються від підрозділів розвідки НГУ та інші. Відповідно, чим більше джерел інформації тим достовірніша буде інформація, але і збільшується час на її оброблення. Крім того, для збільшення джерел отримання інформації необхідно залучати більше особового складу. Тому, оцінювання ефективності моніторингу оперативної обстановки дасть змогу органам військового управління визначити необхідну кількість джерел отримання інформації з урахуванням часу, який затрачається на обробку інформації. З цією метою було розроблено модель оцінювання ефективності моніторингу оперативної обстановки під час проведення масових заходів на основі відомої технологію моделювання реальних процесів. Модель враховує особливості проведення вказаного моніторингу і дає змогу визначити достовірність інформації, оперативність її отримання та повноту моніторингу.

2022-04-26T00:00:00Z Коробчинська, Н. В. Korobchynska, N. V. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4727 2022-04-26T08:35:28Z 2022-04-26T00:00:00Z

Моніторинг системи охорони здоров’я в системі управління на місцевому рівні Коробчинська, Н. В.; Korobchynska, N. V. Визначено, що в умовах децентралізації та реформування системи охорони здоров’я важливим є забезпечення населення громади якісним медичним обслуговуванням. Чинними нормативно-правовими актами визначено обов’язок органів місцевого самоврядування щодо організації медичного обслуговування населення, разом з тим, завдяки децентралізації влади відбулась децентралізація ресурсу та фінансового забезпечення, на місцеві громади покладено низку повноважень та можливостей у сфері хорони здоров’я. Отже, в сучасних умовах у органів місцевого самоврядування з’явились не тільки нові обов’язки, але і нові можливості. Тому вкрай важливим є оптимальне управління, при якому забезпечується ефективне та достатнє виконання обов’язків у сфері охорони здоров’я при оптимальному ресурсному забезпеченні. З метою забезпечення необхідного обсягу та видів медичної допомоги на місцевому рівні повинна бути налагоджена ефективна система управління системою охорони здоров’я. Ефективне управління та раціональне використання ресурсів органами місцевого самоврядування можливе за умови систематичного та оперативного моніторингу діяльності системи охорони здоров’я на місцевому рівні. Доцільним є впровадження автоматизованої системи моніторингу, яка включає в себе процеси обліку даних, формування зведених даних, які відповідають запиту місцевої громади, формування показників, які є динамічними в залежності від поставлених завдань в сфері охорони здоров’я, візуалізацію отриманих результатів в розрізі порівняння у часі, просторі, структурних одиниць системи тощо. Автоматизована система моніторингу системи охорони здоров’я на місцевому рівні може бути ефективним інструментом моніторингу та забезпечувати необхідні аспекти управління у сфері охорони здоров’я. Налагоджена автоматизована система моніторингу системи охорони здоров’я є засобом отримання достовірної та широкоформатної інформації, необхідної для прийняття та впровадження управлінських рішень, перевірки та контролю виконання прийнятих рішень. Крім того, дані, отримані за результатами моніторингу є основою для розуміння потреб системи охорони здоров’я на місцевому рівні, розробки та впровадження програм підтримки і розвитку у сфері охорони здоров’я та спрямуванні ресурсу, для стратегічного планування тощо. У даному дослідженні запропоновано алгоритми використання моніторингу системи охорони здоров’я на рівні місцевого самоврядування. Вперше представлено алгоритми та підходи до виконання завдань та досягнення результату у сфері охорони здоров’я місцевого рівня.

2022-04-26T00:00:00Z Джафаров, Р. Ф. Jafarov, R. F. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4725 2022-04-26T08:25:30Z 2022-04-26T00:00:00Z

Інноваційні форми роботи депутатів місцевих рад з виборцями в сучасних умовах Джафаров, Р. Ф.; Jafarov, R. F. У статті досліджено традиційні та інноваційні форми роботи депутатів місцевих рад з виборцями. Місцева рада – це інститут реалізації права жителів громади, самостійно та через своїх представників вирішувати всі питання місцевого значення. Раду формують депутати як представники інтересів громади. Вони обираються безпосередньо громадянами і від них очікують вирішення нагальних суспільних завдань. Місцевий депутат відіграє особливу роль у територіальній громаді, оскільки саме він наділений повноваженнями як в місцевій раді, так і у своєму виборчому окрузі. Встановлено, що хоча Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» і визначає «взаємодію з виборцями» як обов’язок місцевого депутата, у той же час чітко не окреслює механізми та форми реалізації цього обов’язку, а також не передбачає наслідки та санкції у разі невиконання депутатами цих обов’язків. Відтак, рівень інтенсивності і результативність такої взаємодії залежали виключно від особистого сумління та бажання самих депутатів. Досліджено, що найбільш поширені форми взаємодії виборців з депутатами є: особистий прийом громадян; опрацювання звернень, заяв та скарг від виборців; взаємодія з групами виборців, громадськими організаціями, трудовими колективами підприємств, органами місцевої влади та місцевого самоврядування; комунікація із засобами масової інформації; оприлюднення періодичних звітів. З розвитком нових технологій депутати все більше використовують цифрові можливості для взаємодії з виборцями (електронні приймальні, електронні персональні кабінети, сторінки в соціальних мережах). Обгруновано, що особливості комунікації депутатів з виборцями відмінні у різних країнах. А форма та інтенсивність комунікації залежать від виборчої системи. У процесі дослідження виділено наступні сучасні формами взаємодії депутата місцевої ради з виборцями: електронне звернення, дана форма є досить не формалізованою і найчастіше реалізовується через соціальні мережі; консультації з громадськістю та анкетування за допомогою електронних платформ дозволяє досить швидко отримати зворотний зв’язок; електронне інформування та звітування, що сьогодні найчастіше реалізується через персональні акаунти депутатів місцевих рад у соціальних мережах

2022-04-26T00:00:00Z