правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Державне управління http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4069 2026-04-05T20:18:03Z 2026-04-05T20:18:03Z Панченко, О. А. Panchenko, O. A. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4092 2020-11-12T09:49:36Z 2020-11-12T00:00:00Z

Роль засобів масової інформації в системі державного управління інформаційною безпекою Панченко, О. А.; Panchenko, O. A. У статті розкрито роль засобів масової інформації в історичному розвитку і їх вплив на інформаційну безпеку особистості, суспільства і держави в епоху турбулентності. Людство вступило в інформаційну епоху, що зажадала корінного перегляду основ і підходів у всіх сферах державного управління. Особливого значення в цьому зв’язку набула проблема забезпечення державної інформаційної безпеки, оскільки інформаційна сфера охопила практично всі галузі життєдіяльності суспільства. Інформаційно-психологічний вплив на людину з боку інформаційного середовища досить суперечливий, тому що поряд із конструктивними властивостями вона володіє і деструктивними. Останні значною мірою визначаються турбулентністю інформаційного середовища, зокрема тими змінами, що відбуваються з високим ступенем невизначеності і непередбачуваності. В такому стані не можна однозначно визначити характер впливу інформаційного середовища – чи є сприйнята інформація корисною, нейтральною або шкідливою. Зони турбулентності характеризують вкрай нестійке положення, яке під впливом найменшого негативного впливу може втратити рівновагу і змінити свій стан. Якщо не вживати належних заходів протидії, виникає хаос. ЗМІ, будучи елементом масової комунікації, формують громадську думку, культуру і світогляд. Вони перетворилися на «четверту» владу, від якої багато в чому залежать зміни, що відбуваються. Першочерговість стратегії інформаційної безпеки держави полягає в подоланні турбулентності і досягненні чіткої керованості. Необхідна систематизація та алгоритмічне використання механізмів задля забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки і формування підтримки України в суспільствах країнартнерів. Комплексний характер актуальних ризиків національній безпеці в інформаційній сфері потребує визначення інноваційних підходів до формування системи захисту і розвитку інформаційного простору в умовах глобалізації та вільного обігу інформації

2020-11-12T00:00:00Z Жайворонок, О. І. Zhaivoronok, O. I. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4091 2020-11-12T09:40:07Z 2020-11-12T00:00:00Z

Міжнародний досвід протидії інформаційному тероризму та його імплементація в Україні Жайворонок, О. І.; Zhaivoronok, O. I. У науковій статті досліджено практичні підходи до боротьби з інформаційним тероризмом у системі міжнародного законодавства та міжнародних і національних інституцій провідних країн світу. Виявлено, що всеосяжного міжнародного документа з питань боротьби з інформаційним тероризмом, який був би спеціально спрямований на запобігання і припинення використання телекомунікаційних технологій терористами, поки немає. До того ж міжнародне співтовариство досі не дійшло згоди щодо утвердження на міжнародному рівні єдиного визначення терміна «тероризм». Розглянуто досвід провідних європейських і світових країн, яких торкнулася хвиля терактів, що працюють над модернізацією свого антитерористичного законодавства, включно з нормами, що регулюють механізми збору даних (відеоспостереження, прослуховування, реєстрація і передача даних про неповнолітніх і т.д.). Встановлено, що в багатьох випадках законопроєкти були далеко не новими і протягом тривалого часу вони безуспішно лобіювались національними органами безпеки, натикаючись на великий опір у парламенті, і були прийняті тільки після терактів. Зроблено висновок, що найефективнішим у довгостроковій перспективі заходом протидії тероризму в Європі експерти вважають боротьбу з пропагандою радикального ісламу. При цьому зусилля Європейських країн сьогодні спрямовані (окрім стандартних, але, безсумнівно, необхідних, методів боротьби з тероризмом – підготовки спецпідрозділів, що задіюються до антитерористичних заходів) на підвищення рівня боротьби з кібертероризмом і пропагандою тероризму, що являють собою ключові складники боротьби з інформаційним тероризмом. А якщо трансформувати конкретний досвід європейських спецслужб щодо протидії Ісламській державі на ситуацію, що складається навколо вітчизняного інтернет-простору, зокрема пропаганди російських спецслужб, формування народних думок навколо ситуації на сході країни, то підходи до боротьби з інформаційним тероризмом Європейських країн, на нашу думку, було б непогано застосовувати вітчизняними підрозділами боротьби з інформаційним тероризмом. При цьому слід зауважити, що системний підхід у зазначеному напрямі в Європі сьогодні ще не сформовано. Проведено порівняльний аналіз норм міжнародного права у сфері протидії інформаційному тероризму з метою його практичного застосування в Україні. Зроблено висновок про те, що публічне управління у сфері протидії інформаційному тероризму може бути ефективним лише за умови тісної співпраці державних органів і громадських організацій, об’єднань та окремих громадян

2020-11-12T00:00:00Z Барзилович, А. Д. Barzylovych, A. D. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4090 2020-11-12T08:56:20Z 2020-10-12T00:00:00Z

Механізми державного регулювання надання медичних послуг в Україні Барзилович, А. Д.; Barzylovych, A. D. У статті досліджено питання сутності та структури механізмів державного регулювання ринку медичних послуг в Україні. Охарактеризовано мету та завдання державного регулювання медичних послуг, які послідовно досягаються протягом коротко- та середньострокових періодів часу. Представлено особливості діяльності суб’єктів державного регулювання ринку медичних послуг. Виокремлено головні завдання державного регулювання ринку медичних послуг. Встановлено, що комплексний механізм державного регулювання ринку медичних послуг включає інституційний, організаційний, адміністративний, економічний, ресурсний, інформаційно-комунікаційний та фінансовий механізми. Державне регулювання ринку медичних послуг здійснюється на основі використання адміністративно-розпорядчих, економічних і соціально-психологічних методів регулювання. Особливістю регулювання ринку медичних послуг через його високу соціальну значущість є те, що держава покликана здійснювати за допомогою фінансових і податкових інструментів регулювання діяльності посередників на ринку, у ролі яких виступають як державні (Фонд обов’язкового медичного страхування), так і приватні (фонди додаткового медичного страхування, страхові організації) посередники. Механізм надання медичних послуг є складною соціально-економічною системою, що покликана забезпечувати реалізацію найважливішого соціального принципу: збереження і поліпшення здоров’я громадян, профілактику захворюваності, надання всім громадянам висококваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги. Встановлено, що застосування жорсткого розмежування адміністративно-розпорядчих, економічних і соціально-психологічних методів є відносним, оскільки часто у регулюванні медичної сфери відбувається їх поєднання. Адміністративно-розпорядчі методи державного регулювання ринку медичних послуг здійснюються шляхом ліцензування, сертифікації, реєстрації медичних установ, під час реалізації державної підтримки у формі фінансування програм соціально-еко- номічного розвитку охорони здоров’я як галузі, а також під час реалізації правового забезпечення надання медичних послуг. Економічні методи державного регулювання ринку медичних послуг покликані забезпечити стимулюючу і обмежувальну функції у розвитку ринку медичних послуг за допомогою податково-кредитних, фінансових, страхових інструментів регулювання, а також державних санкцій і цінових обмежень. Соціально-психологічні методи державного регулювання ринку медичних послуг забезпечують реалізацію державних стандартів для медичних освітніх установ та функціонуючих лікувальних установ, оздоровчих програм шляхом пропагандистських і соціальних кампаній, наприклад: пропагування здорового способу життя, забезпечення інформаційної підтримки соціальних заходів у галузі охорони здоров’я

2020-10-12T00:00:00Z Сьомич, М. І. Semich, M. І. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4089 2020-11-12T08:30:07Z 2020-11-12T00:00:00Z

Особливості місцевого самоврядування у сфері планування розвитку зеленого туризму Сьомич, М. І.; Semich, M. І. У статті розглянуто особливості місцевого самоврядування у сфері планування розвитку зеленого туризму. Зазначено, що Миргородський субрегіон Полтавської області має достатній ресурсний потенціал для розвитку туризму, як загалом, так і сільського зеленого зокрема. Проаналізовано, що туристична діяльність планується на основі Стратегії розвитку туризму та курортів України на період до 2026 року, Стратегії розвитку туризму та курортів у Полтавській області на 2019–2029 роки та Стратегії сталого розвитку Миргородського субрегіону до 2028 р. Зазначено, що формування агротуристичного кластеру «Миргород» передбачатиме партнерство з органами виконавчої влади, місцевими територіальними громадами, громадськими організаціями, бізнесом у сфері розвитку зеленого туризму. Координуючим органом буде спеціалізоване агентство розвитку зеленого туризму в Миргородському субрегіоні. Для розвитку туризму необхідне формування міжсекторних і міжгалузевих партнерств. Зважаючи на тренди та потреби українського села, вкрай актуально продовжувати роботу у напряму ініціації та розвитку агрорекреаційних, агроекологічних та агротуристичних кластерів, які об’єднають в ефективну систему туристичні об’єкти, громаду, фермерів, підприємців та аграрні заклади вищої освіти України. Передбачається залучення представників громадських об’єднань, бізнесу, засобів масової інформації, науковців та інших зацікавлених осіб до складу кластеру, дорадчо-консультаційних органів, робочих груп. Регламент роботи – проведення не рідше 1 разу на місяць оперативних робочих нарад, на яких розглядатиметься поточний стан виконання Стратегії сталого розвитку Миргородського субрегіону до 2028 р. Визначено, що специфічними стратегічними результатами безпосередньо у сфері туризму, на досягнення яких відповідно до Концепції розвитку туризму спрямовуватимуться зусилля влади, бізнесу і громади області під час розроблення треалізації Стратегії мають бути: закріплення Миргородського субрегіону в трійці найбільш відвідуваних туристами регіоніПолтавської області та формування стабільного в’їзного потоку туристів.

2020-11-12T00:00:00Z