Правонаступник наукового журналу “Вісник Академії митної служби України. Серія: “Право” http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/3661 2026-04-13T20:16:21Z 2026-04-13T20:16:21Z Пономаренко, К. Д. Ponomarenko, K. D. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/3681 2019-10-10T10:25:17Z 2019-10-10T00:00:00Z

Поняття забудови як форми реалізації цивільного права на забудову Пономаренко, К. Д.; Ponomarenko, K. D. Стаття присвячена визначенню поняття забудови, процес якої виступає формою реалізації суб’єктивного цивільного права на забудову земельної ділянки. Визначено, що в юридичній літературі та законодавстві немає єдності термінології у сфері здійснення права на забудову. Проаналізовано наявні в юридичній літературі, законодавстві та технічних нормах визначення поняття «забудова». Розрізнено зміст понять «будівництво» та «забудова». Доведено, що невпорядкованість термінологічного апарату в законах та підзаконних актах призводить до неможливості однозначного визначення сфери відносин, на які поширюється законодавство у сфері забудови, в тому числі будівельні норми, норми щодо дозвільних та узгоджувальних процедур; порушення ієрархії нормативноравових актів, коли конкретні норми і принципи законодавчого акта не враховуються у процесі регулювання відносин у сфері забудови через неможливість їхнього кореспондування з нормами підзаконних актів, що виступають спеціальними в контексті регулювання конкретних видів відносин; зміщення балансу та утруднення взаємодії норм приватно- і публічно-правової спрямованості в регулюванні відносин забудови; підвищення ступеня впливу судової практики на регулювання відносин у сфері забудови, що зумовлює можливість регулювати конкретні відносини практично в ручному режимі. На противагу термінології, яка використовується в публічних галузях права, визначено об’єм категорії «забудова» в цивільно-правовому розумінні, до її змісту включено вольову поведінку суб’єктів цивільного права, яка своїм результатом передбачає створення або зміну об’єктів будівництва на окремій земельній ділянці.

2019-10-10T00:00:00Z Лук’янчук, О. І. Lukyanchuk, O. І. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/3680 2019-10-10T08:55:53Z 2019-10-10T00:00:00Z

Порядок примусового стягнення аліментів на користь батьків за сімейним законодавством України Лук’янчук, О. І.; Lukyanchuk, O. І. У статті розглядаються проблеми визначення порядку стягнення аліментів на утримання батьків і додаткових витрат на їх догляд та лікування. Окреслені підстави для звернення до суду щодо стягнення аліментів на батьків. Визначено строк, з якого присуджуються аліменти. Встановлено сторони у розгляді справи про стягнення аліментів та коло інших суб’єктів, що залучаються до участі в таких категоріях судових справ. Визначені підстави для стягнення додаткових витрат на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Розглянуто особливості стягнення витрат на догляд та лікування батьків у разі їх тяжкої хвороби або інвалідності. Встановлено, що обов’язок по утриманню та участі в додаткових витратах на батьків не залежить від рівня матеріальної забезпеченості їхніх дітей. З’ясовано, що правом вимоги на своє утримання наділені винятково батьки, які можуть вимагати його як від конкретної дитини, так і від декількох або від усіх дітей. Встановлено, що стягнення коштів на лікування та догляд передбачається як одноразово, так і протягом певного строку, отже, це може бути або конкретна сума, що підлягає стягненню за весь час лікування та догляду за хворим батьком, матір’ю, або ж ця сума може бути розділена, наприклад, на однакові платежі для сплати протягом конкретного періоду. Визначено, що розмір аліментів визначається в судовому порядку залежно від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. Розглянуто умови звільнення дочки, сина від обов’язку утримувати матір, батька з підстав їх ухилення від виконання своїх батьківських обов’язків.

2019-10-10T00:00:00Z Баранова, Є. В. Baranova, E. V. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/3679 2019-10-10T08:40:46Z 2019-10-10T00:00:00Z

Право на захист викривачів корупції: конституційний аспект Баранова, Є. В.; Baranova, E. V. Інститут викривачів є важливим запобіжником поширення такого явища, як корупція у суспільстві. Корупціонери і у державному, і у приватному секторі згубно впливають на подальший розвиток державної економіки та України в цілому. Через це на цей момент проблематика реалізації викривачами їх діяльності та створення механізму їх захисту від гніту «верхівки» залишається актуальною. У цій роботі представлені питання правової природи інституту викривачів та співвідношення діяльності з засобами їх захисту після викриття інформації, здійснюється аналіз як міжнародних, так і національних правових норм, що його забезпечують, звертається увага на необхідність для суспільства даних відомостей. Важливим аргументом «за» є саме розуміння того, що корупція – це явище, яке прогресує у політичній, економічній сферах життя населення і є однією з основних причин гальмування демократичного розвитку України. Розкривається проблема реалізації конституційного права на захист кожної особи в аспекті захисту прав вищезгаданих осіб. Адже його слід розглядати саме як основоположне й загальне, разом з правами людини на життя, гідність, недоторканність. Саме тому, говорячи про закріплення у Конституції України права на захист, важливо розуміти, що воно лише відкриває перспективи для наступної деталізації цього права в окремих галузях законодавства та їх дослідження. Досліджено мету прийняття та конституційність норм, що містяться у проекті Закону України «Про захист викривачів корупції». На жаль, хоча й наявні певні векторні зрушення стосовно захисту whistblowers, але законопроект потребує подальшого вдосконалення та суттєвого доопрацювання, бо має досить обмежений та вузький предмет регулювання, а сфера відносин та діяльності викривачів нині не обмежується викриттям корупційних порушень та відповідного контексту захисту викривачів. Розкритий теоретичний аспект цього питання знаходить підтвердження і на практиці. Так, у статті наведено до розгляду позиції Європейського Суду з прав людини та рекомендації Ради Європи, а також пріоритетні напрями подальшого розв’язання вказаної проблематики

2019-10-10T00:00:00Z Аліна, С. С. Alina, S. S. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/3678 2019-10-10T07:49:23Z 2019-10-10T00:00:00Z

Фактори традиційного спадкування цифрових об’єктів Аліна, С. С.; Alina, S. S. Стаття присвячена питанню визначення правової природи цифрових об’єктів як об’єктів спадкових прав. Визначено, що особливості ІТ-об’єктів виступають перешкодами для застосування чинних норм законодавства, які визначають процедуру спадкування цивільних прав. Серед принципових особливостей цифрових об’єктів, що є перепонами для традиційного спадкування, визначено такі: динамічність існування ІТ-об’єктів; анонімність та знеособлення в питаннях володіння та використання окремих ІТ-об’єктів; знаходження окремих об’єктів поза межами впливу держави та національного законодавства; нетрадиційність способів монетизації окремих об’єктів ІТ; невизначеність реальної та потенційної цінності окремих об’єктів. З’ясовано, що динаміка виникнення і існування ІТ-об’єктів знаходить свій вияв у трьох ключових факторах: максимальній швидкості їх виникнення та поширення; стрімкому розширенні сфери застосування та видозміні первинного об’єкта; раптовості їх занепаду та зникнення через заміну новими об’єктами. Доведено, що держава нерідко не включена до тієї системи відносин, що формуються щодо конкретного цифрового об’єкта, а отже, потребується значний об’єм науково-дослідної, законотворчої та правозастосовчої роботи для врегулювання відносин щодо цифрових об’єктів та включення цих відносин до усталеної системи внутрішньодержавних цивільних правовідносин. Виокремлено функціональні недоліки державної політики у сфері регулювання відносин щодо цифрових об’єктів: невизнання окремих ІТ-об’єктів, недооцінка їх значення для сучасного суспільства, відсутність технічних механізмів впливу на такі відносини. Доведено значення анонімізації в мережі для спадкового потенціалу окремих цифрових об’єктів у мережі. Доведено, що неможливість визначити особу власника прав на конкретний цифровий об’єкт стане значною перепоною для його можливого спадкування в разі смерті правовласника.

2019-10-10T00:00:00Z