Психологічні чинники формування резилієнтності лідера в умовах криз у бізнесі

Abstract

У роботі досліджено психологічну резилієнтність лідерів українського бізнесу та розроблено програму її розвитку в умовах криз і невизначеності. Теоретичний аналіз дозволив визначити резилієнтність як багаторівневий, системний конструкт, що інтегрує когнітивні, емоційні та соціальні ресурси, і підкреслити її роль у психології лідерства та стратегічному управлінні організаціями. Результати емпіричного дослідження показали, що резилієнтність лідерів має багаторівневий, системний характер із домінуванням стабілізаційної моделі адаптації, високий рівень наполегливості та проактивної самоефективності сприяє використанню просоціальних стратегій, а адаптивна толерантність до короткострокової невизначеності поєднується з когнітивною тривогою щодо довгострокових стратегічних ризиків; аналіз емпіричних даних дозволив виділили ключові чинники: «суб’єктна воля», «соціальний капітал» і «когнітивна тривожність». На основі отриманих даних запропоновано комплексну програму розвитку резилієнтності лідерів, що включає діагностичні, розвивальні та трансляційні етапи, та рекомендовано її впровадження в бізнес-практику України для підвищення стійкості організацій, зниження плинності кадрів, оптимізації управлінських рішень та розвитку команди.