Формування та реалізація управлінського інструментарію у державній політиці охорони здоров’я в контексті забезпечення доступу до послуг населення

Abstract

У статті встановлено, що забезпечення доступності системи охорони здоров’я формулюється як найважливіше завдання державної політики держави у сфері охорони здоров’я громадян у стабільні та несприятливі періоди розвитку. Усі питання, пов’язані з теоретичними та практичними аспектами доступності медичної допомоги, повинні розглядатися з погляду інструментів державної політики, які можуть бути використані для її забезпечення. Аналіз підходів до розуміння та визначення доступності як мети державної політики полягає у розгляді інструментів фінансового забезпечення системи охорони здоров’я. Актуалізовано, що забезпечення доступності медичної допомоги, а також проблеми, які виникають при їх застосуванні в охороні здоров’я є важливим інструментом державної політики, що впливає на доступність медичної допомоги, є обсяг та напрямки фінансування. Важливий фактор обмеження доступності виділяється зростанням особистих витрат громадян, що ставить питання необхідність збільшення державного фінансування охорони здоров’я, передусім як частки ВВП, та підвищення ефективності використання коштів, що виділяються на охорону здоров’я. Підвищення доступності охорони здоров’я громадянам у державі необхідно вдосконалювати через систему стандартів, у тому числі через посилення уваги до поведінкової складової, а також зберегти високий рівень об’єднання ресурсів насамперед з допомогою підвищення обсягу державного фінансування. Доведено, що доступність є однією з найважливіших характеристик системи охорони здоров’я, визначальних основи її успішного функціонування насамперед з погляду підвищення якості людського потенціалу. Тому її забезпечення залишається на порядку денному розвитку державної охорони здоров’я, у тому числі у зв’язку з тим навантаженням, яке воно відчуває останнім часом. В даний час необхідно мінімізувати вплив обмежувальних заходів економічного характеру на систему охорони здоров’я, забезпечивши громадян можливість своєчасно отримувати необхідну допомогу, включаючи лікарське забезпечення незважаючи на негативні наслідки війни. З’ясовано, що важливим інструментом є фінансування охорони здоров’я, обсяг і напрямки якого безпосередньо впливають на доступ до медичної допомоги насамперед у контексті зняття фінансових бар’єрів для її отримання населенням. Доступність системи охорони здоров’я розуміється як можливість для громадянина своєчасно отримати необхідний набір медичних послуг відповідно із потребою для досягнення найкращих результатів для здоров’я. Йдеться про реальну можливість визначити необхідність медичної допомоги, не просто знайти відповідну медичну організацію, а також скористатися її послугами. Обгрунтовано, шо попит на послуги частіше використовується як усвідомлена людиною потреба не завжди необхідна в отриманні медичної послуги, яку він намагається реалізувати практично. Пропозиція в охороні здоров’я, на відміну від інших галузей, досить негнучка і обмежена, вона не може швидко слідувати за попитом ні фізично, ні фінансово, в тому числі з урахуванням значної частки громадського фінансування. Слід відзначити, що таке визначення наголошує на важливості оцінки як безпосередньо процесу надання послуг охорони здоров’я, так і отриманих результатів для здоров’я як критеріїв забезпечення доступу