Функція строків в цивільному праві України

Abstract

У статті досліджено призначення процесуальних строків у контексті цивільного права, оскільки впливає на функціонування системи цивільного права, дисципліни учасників цивільного процесу, а також на економічний та інвестиційний розвиток країни. Окреслено розмежування категорій «строк» і «термін» як важливі методологічні аспекти, що впливають не тільки на цивільне право, але й на інші галузі законодавства, такі як сімейне, житлове, земельне, екологічне, господарське та інші. Акцентовано увагу на тому, що в деяких випадках таке розмежування не завжди враховується, і вживання термінів може бути не завжди консистентним, зокрема, коли замість терміну вживається поняття строки і навпаки. Такий стан речей пов’язаний із специфікою процесу формування українського законодавства. При розробці нових актів після проголошення незалежності України були взяті за основу не завжди прогресивні законодавчі акти європейських країн, а часто нормативно-правові акти, які діяли в Україні під час УРСР. Строки відіграють важливу роль для учасників цивільних правовідносин, забезпечуючи можливість реалізації суб’єктивних прав, захисту порушених прав та необхідність вчинення певних юридичних дій. Підкреслено, що пропущення строків може призвести до неможливості захистити своє право або взагалі припинення певного права. У договірних відносинах строки є істотною умовою будь-якого договору, що прямо передбачено статтею 638 ЦК України та частиною другою статті 180 Господарського кодексу України. Строки також дисциплінують учасників правовідносин, забезпечуючи чіткість та визначеність у правах та обов’язках суб’єктів, визначають період існування цивільних прав, мають організаційне значення для учасників правовідносин, визначають межі існування права на захист тощо. Основна мета усіх процесуальних строків полягає в своєчасній реалізації судочинства у господарських, цивільних, адміністративних або кримінальних справах. Це досягається визначенням тривалості форм та стадій судового процесу, встановленням часових рамок переходу між ними та уточненням моментів вчинення окремих процесуальних дій і ухвалення процесуальних рішень. Проте обговорення про те, чи виступають часові характеристики судочинства як активно-дієві елементи процесуального регулювання, є предметом дискусій. Це зумовлено тим, що, хоча процесуальні строки визначають межі реалізації процесуальних відносин і надають їм статичних характеристик у часовому вимірі, вони не впливають безпосередньо на виконання процесуальних дій. Підсумовується, що процесуальні строки виконують наступні функції: виступають засобом забезпечення своєчасності судочинства, визначають тривалість форм, стадій і вчинення окремих процесуальних дій, а також час прийняття процесуальних рішень; забезпечують організаційний характер ефективного судового розгляду; захищають права і законні інтереси учасників процесу; визначають темпоральну форму процесуальних відносин; забезпечують стабільність процесуальних відносин; сприяють оптимальному здійсненню правосуддя через чітке визначення часових параметрі; забезпечують суб’єктам процесуальних правовідносин можливість належної підготовки та реалізації різноманітних процесуальних дій; забезпечують реалізацію принципів процесуальних галузей цивільного права.