Інституційний механізм захисту прав інтелектуальної власності в умовах інтеграції України до ЄС

Abstract

Незалежна Україна, ще на початку становлення державності, визначаючи свій вектор подальшого економічного розвитку в сучасному геоекономічному просторі. Наша країна наголосила на інноваційному шляху, який був не тільки реальним, але й фактично єдиним у сучасних умовах переходу від економіки індустріального типу до постіндустріальної економіки. Наразі зважаючи на географію й масштаб руйнацій від військових дій та суттєву зміну векторів зовнішньоекономічних відносин, а також зміну статусу України на міжнародній арені, забезпечення конкурентоздатності економіки та досягнення успіху можливе лише за умови стрімкого інноваційного розвитку базисом якого є інтелектуальна власність. Сучасне відновлення вітчизняної економіки вже неможливо уявити без суттєвих інноваційних зрушень, що, як правило, є результатом вироблення інтелектуального продукту який вимагає надійної системи захисту прав інтелектуальної власності. За час незалежності в Україні створено певну систему захисту інтелектуальної власності, що базується на нормах вітчизняного й міжнародного права та є дієвим механізмом сприяння соціально-економічному розвитку держави. Зокрема, Україна є підписантом міжнародних нормативних актів та меморандумів, в країні є законодавча база, що врегульовує питання захисту інтелектуальної власності. Однак, незважаючи на наявність певного правового забезпечення у сфері захисту прав інтелектуальної власності досить багато проблем ще не вирішено. До числа таких проблем відносяться й питання інституційного забезпечення охорони права інтелектуальної власності з огляду на стрімкий рух України до ЄС. Тому в цій статті буде систематизовано накопичений досвід і проблеми у цьому напрямі, узагальнено дані про стан адаптації вітчизняних інституцій та законодавства до європейських норм, стандартів та правил, а також сформовано пропозиції з вирішення накопичених проблем.