Основні напрями удосконалення державної політики в галузі туризму в Україні

Abstract

Стаття присвячена розвитку туризму, який є надзвичайно важливим для економіки України, тому що стимулює економічне зростання і розвиток інших галузей господарства (транспорт, зв'язок, торгівля, будівництво та ін.), хоча існують різні проблеми, які цьому перешкоджають. Мета статті полягає у науковому аналізі показників між- народних індексів (Індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму, Індекс паспорта) для України та визна- ченні основних напрямів удосконалення державної політики в галузі туризму. Охарактеризовано основні тенденції, що існують в туризмі та суміжних з ним галузях, які мають прямий негативний вплив на привабливість країни з точки зору туризму. Показано, що дані проблеми пов'язані з інфраструктурою, політичною ситуацією, безпекою, екологіч- ною ситуацією, кадровими проблемами, недостатнім впровадженням інформаційних технологій тощо. Досліджено внутрішні та зовнішні фактори, від яких залежить успішне функціонування сфери туризму в Україні. Проаналізовано індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму як один з основних індексів, який детально характеризує стан туристичної галузі в країні, а також індекс паспорта, що характеризує виїзний туризм. Аналіз даних індексів дозволив оцінити динаміку параметрів, що описують різні складові успіху України в туризмі, а також тенденції подальшого розвитку даної галузі. Виявлено стабільне погіршення показників, які характеризують політику і обов'язкові умови в галузі подорожей і туризму. Також охарактеризовано основну проблему, яка існує сьогодні на ринку туристичних послуг в Україні (низька якість їх надання за високу вартість), та причини цього. Визначено основні вектори розвитку індустрії туризму в Україні: безпека, економічна конкурентоспроможність, технології, інновації тощо. На підставі отриманих результатів запропоновано основні напрями діяльності та завдання держави, необхідні для покращення ситуації в галузі туризму в Україні, які стосуються використання світового досвіду, інституціонального забезпечення, регулювання, інвестування, фінансування освітніх проектів, стимулювання інновацій, а також комплексного розвитку інфраструктури.