Вчинення консулом нотаріального провадження з прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів: актуальні питання теорії і практики

Abstract

У статті розкривається матеріальна природа та процесуальний порядок вчинення консулом такого нотаріального провадження як прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів згідно п. 12 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про нотаріат». Проаналізовано норми матеріального права, зокрема, які стосуються питань зі способів забезпечення виконання зобов’язань, а також процедуру вчинення даного нотаріального провадження, яка передбачена п. 3.16 Глави 3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України (далі – Положення), а також Консульський статут України. Встановлено певні недоліки даних нормативних актів, які потребують аналізу та на науковому рівні грунтовних пропозицій з метою вдосконалення зазначеного законодавства, узгодження його з нормами матеріального права. У Положенні акцент зроблено на тому, що депозитні операції консул вчиняє з метою виконання боржником своїх зобов’язань. Проте, аналіз як п. 3.16 Положення так і інших його положень, зокрема п. 3.10 Положення щодо Ужиття консулом заходів до охорони спадкового майна вбачається, що депозитні операції можуть мати місце з метою збереження спадкового майна, яке консул приймає на зберігання у приміщенні консульської установи ( п. 3.10.13-3.10.14 Положення). Тому ці провадження мають бути між собою узгоджені. Крім того, можливість вчинення консулом депозитних операцій для різної мети потребує належної їх регламентації у Тарифах консульського збору. Проаналізована також процедура вчинення нотаріусом нотаріального провадження прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів, яка передбачена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на предмет їх розбіжності.