Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4775
Назва: Витоки і джерела канонічного права в Західній Європі до декрету Граціана
Інші назви: Origins and Sources of Canon Law in Western Europe Before the Gratian Decree
Автори: Санжаров, В. А.
Sanzharov, V. A.
Ключові слова: канонічне право
римське право
соборні канони
папські декрети
патристика
капітулярії
Canon law
Roman law
Council canons
papal decrees
patristic
capitulaires
Дата публікації: 25-тра-2022
Видавництво: Університет митної справи та фінансів
Бібліографічний опис: Санжаров В. А. Витоки і джерела канонічного права в Західній Європі до декрету Граціана / В. А. Санжаров // Правова позиція. – 2022. - № 1 (34). - С. 5 - 9
Серія/номер: Правова позиція;2022. - № 1 (34)
Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена виділенню та перегляду основних джерел, які становили основу створення канонічного права протягом піздньої античності та раннього середньовіччя. Граціан зібрав в єдину збірку близько 4000 текстів, що охоплюють весь спектр юридичних відносин у Церкві: джерела права, номінації та повноваження чорного та білого духовенства, процесуальні норми у церковних справах, злочини та санкції релігійного характеру, юридичні правила таїнств, включаючи шлюб, який, як вважалося від раннього середньовіччя, входить до компетенції Церкви як таїнство. Визначені категорії джерел, які надали Граціану матеріали для «Decretum»: канони соборів, папські декрети, патристичні тексти, римське право, капітулярії Каролінгів та підроблені юридичні тексти (так звана «псевдо-ісидорійська складова»). Аналізується якою мірою ті, чи інші юридичні пам’ятки попередніх епох вплинули на структуру і склад «Декрету» Граціана. Римське право було прийнято ранньосередньовічної Церквою ("ecclesia vivit iure Romano") і мало стати фундаментальним у традиції канонічного права, незважаючи на глибокі відмінності та нововведення, засновані на приписах Святого Письма, а також на декретах соборів і рескриптах та конституціях великих пап – суддів і законодавців. Стаття констатує, що з ХІІ ст. римське право позначає подальший розвиток канонічного права. Воно надає йому досі невідомі строгість визначень і формулювань, точність дефініцій, концептуальні рамки. Системне викладення церковного права в університетах є одним з принципових свідчень середньовічного інтелектуального світу. Наявність сотень уривків великих Отців Церкви – текстів, які часто наділені релігійним значенням і багаті застереженнями, порадами, етичними судженнями, хоча й не мають суворо юридичного характеру – надає «Декрету» Граціана особливої якості. Право і теологія, юридичні норми та морально-релігійні правила співіснують у Декреті. Але Граціан дав передумову для розмежування між двома сферами, яке буде всебічно обгрунтовано в доктринах великих каноністів класичної доби. Автор доходить висновку, що Граціан започаткував надзвичайно важливу доктринальну дисоціацію. Підтримане і збагачене римським правом, канонічне право набуло своєї автономії, а теологія також утвердила свої цілі, свою область, свої методи.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4775
ISSN: 2521-6473
Розташовується у зібраннях:2022/1(34)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
1 В. А. Санжаров.pdfелектронне видання367,11 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.