Образ ведучого телевізійної розважальної програми у світлі архетипіки й етики

Abstract

Сучасна «телевізійна» модель світу, яка стала однією з визначальних граней ціннісно-смислового буття людини, актуалізує проблему морально-етичного змісту популярних розважальних телепрограм. Це зумовлює необхідність вивчення соціокультурних механізмів вибору чи формування образів ведучих розважальних телепрограм їх аудиторіями у контексті архетипіки та етичних аспектів. Попри значну кількість досліджень у межах цього проблемного поля, практично недослідженими залишаються питання щодо механізмів впливу архетипів аудиторії на формування образів ведучих розважальних програм та етичного регулювання діяльності телеведучих як специфічної категорії працівників телебачення. Метою статті є висвітлення сутності соціокультурного механізму формування образів ведучих телевізійних розважальних програм через призму архетипіки та етики на основі матриці базових архетипів, спираючись на які аудиторія може вибудовувати власні уявлення про образи ведучих таких телепрограм. Аналіз наукового дискурсу щодо сутності та функцій архетипу у соціальних комунікаціях став підґрунтям авторської розробки щодо структурування образів ведучих на основі відповідних архетипів. Такий підхід дозволив поєднати ці образи з певними моделями світосприйняття, пояснити характер, поведінку, моральні орієнтири не просто конкретного ведучого, а соціокультурну сутність образу, якому ведучий як особа має чи прагне відповідати. Запропонована в дослідженні матриця є рамковою і не передбачає повною мірою можливих інваріантів образів ведучих розважальних програм, однак основні мотиви, спонуки глядацької аудиторії, внесені до цієї матриці, в основному збігаються з переліком цінностей та моделей поведінки, що пропагує українське розважальне телебачення. Таке розуміння також є основою для подальшого вивчення етичних меж, в яких мають діяти автори і ведучі розважальних телепрограм. Здійснене в дослідженні структурування типів ведучих на основі архетипічного підходу з урахуванням етичних засад дозволить більш повно розкрити соціокультурний меха- нізм вибору глядацькою аудиторією відповідного типу ведення таких програм. Запропонована матриця може бути застосована у творчому процесі сценаристів і ведучих розважальних програм, а також в інших сферах соціокомунікативної діяльності, зокрема спічрайтерами та іміджмейкерами.