Етичні та психологічні аспекти взаємодії учасників дистанційного освітнього процесу

Abstract

сучасних умовах обмежень прав людини, зумовлених запровадженням карантину через розповсюдження коронавірусної хвороби COVID-19, перед людством постало багато нових викликів. Одним із найбільш масштабних та неочікуваних за своїми наслідками став повний перехід освітнього процесу в онлайн-середовище. Таким чином, дистанційна освіта стала новою безумовною реальністю, а виявлення її етичних та психологічних особливостей, а також вироблення практичних порад для учасників освітнього процесу через технічне посередництво в умовах он-лайн є вкрай важливим та перспективним напрямом сучасних дискусій про якість навчання. Саме такими міркуваннями зумовлена актуальність вибору цієї теми. У статті йдеться про специфіку онлайн-спілкування – комунікацію учасників освітнього процесу через технічне посередництво. Особливу увагу приділено такому поняттю, як «нетикет» – сукупність етичних правил електронної взаємодії. Серед цих правил виділяють правила лінгвістичного характеру (культура мови онлайн-комунікації), а також власне етичні та юридичні правила. Йдеться про повноту, достовірність, точність та актуальність інформації у мережі Інтернет, а також про дотримання юридичних аспектів інформації в онлайн-просторі: забезпечення права особи на захист конфіденційної інформації, авторських прав та ін. Окрім того, розкриваються деякі аспекти діяльності юридичних клінік закладів вищої освіти України в онлайн-умовах. Щодо психологічних особливостей онлайн-спілкування, то важливою проблемою виділяється комунікаційний бар’єр, тобто наявність технічного посередництва створює певні перепони для вільного навчання. Існують різні психологічні бар’єри спілкування: семантичний бар’єр пов’язаний з уживанням різних значень того самого поняття; стилістичний бар’єр виникає за невідповідності стилів мовлення; логічний бар’єр з’являється тоді, коли логіка міркування, запропонована комунікатором, дуже складна. Комунікативний бар’єр може перерости й у бар’єр відносин. Отже, особливого значення набуває постійний зворотний зв’язок у відносинах «студент – викладач». Складною проблемою у процесі дистанційного навчання є система оцінювання знань студентів. В умовах спілкування через технічне посередництво непросто адекватно оцінити справжні досягнення слухачів, тому важливою порадою може стати спільне зі студентами розроблення критеріїв і правил оцінювання. Вироблені під час дослідження практичні поради та рекомендації, а також розроблені критерії оцінювання роботи студентів на дистанційних заняттях були впроваджені авторкою впродовж 2020–2021 навчального року у процесі викладацької діяльності на факультеті правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія»