Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4254
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorДурнов, Є. С.-
dc.contributor.authorDurnov, Ye. S.-
dc.date.accessioned2021-02-10T08:32:37Z-
dc.date.available2021-02-10T08:32:37Z-
dc.date.issued2021-02-10-
dc.identifier.citationДурнов Є. С. Правове становище адвокатури в 1919–1939 роках на етнічних землях України у складі Польщі та Чехословаччини / Є. С. Дурнов // Правова позиція. – 2020. - № 4 (29). - С. 6 - 9uk_UA
dc.identifier.issn2521-6473-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4254-
dc.description.abstractУ статті з’ясовано, що особливістю діяльності адвокатури у другій Польській республіці була певна хаотичність її устрою, обумовлена її формуванням із територій, що входили до складу трьох різних держав із власними правовими системами. Це відбилося на адвокатурі, яка існувала на українських землях, що у міжвоєнний період входили до складу Польщі. Так, адвокатура на українських землях до 1932 року фактично функціонувала у двох різних правових режимах. Після відновлення польської держави австрійське законодавство про адвокатуру продовжувало діяти для Галичини до 1932 року. Відповідно до Положення про адвокатуру 1868 року, адвокатські палати складалися з усіх адвокатів, внесених до списків, які проживали на території відповідної палати. Адвокатські палати здійснювали свою діяльність частково безпосередньо через свої пленарні збори, частково через комісію адвокатської палати. Визначено, що адвокати із Закарпаття, об’єднані в рамках «Союзу адвокатів Підкарпатської Русі» (з кінця 1938 року – «Союз адвокатів Карпатської України»), протягом усього часу існування Чехословаччини, вживали всіх можливих заходів для законодавчого вирішення питання про створення на території тодішнього Закарпаття окремої адвокатської палати, в чому полягає їх роль та заслуга в процесах організаційно-правового розвитку адвокатури на Закарпатті. Досліджено правове становище адвокатури на етнічних землях України у складі Чехословаччини та Польщі. Відзначено, що законодавство, яке регулювало питання діяльності адвокатів того часу, було досить прогресивним та визначало не тільки основні правові підстави діяльності адвокатів, але й порядок дисциплінарного провадження щодо адвокатів. Наголошено на тому, що престижність адвокатської діяльності та існування відповідного законодавства на етнічних землях України у складі Чехословаччини привели до швидкого зростання кількості адвокатів. Зроблено висновок, що адвокатура у Польщі у міжвоєнний час частково формувалась на засадах адвокатського самоврядування, в останнє передвоєнне десятиліття посилилися тенденції до втручання держави у діяльність адвокатури, посилення впливу на неї виконавчої влади (через контроль з боку міністра юстиції, участь призначених президентом осіб у діяльності головної адвокатської ради).uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;2020. - № 4 (29)-
dc.subjectцентральна владаuk_UA
dc.subjectміжнародні відносиниuk_UA
dc.subjectзаконодавствоuk_UA
dc.subjectреєстр адвокатівuk_UA
dc.subjectcentral governmentuk_UA
dc.subjectinternational relationsuk_UA
dc.subjectegislationuk_UA
dc.subjectregister of lawyersuk_UA
dc.titleПравове становище адвокатури в 1919–1939 роках на етнічних землях України у складі Польщі та Чехословаччиниuk_UA
dc.title.alternativeLegal status of the bar in 1919–1939 on the ethnic lands of Ukraine within Poland and Czechoslovakiauk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2020/4(29)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
3 Дурнов Є. С..pdfелектронне видання328,8 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.