Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4059
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorТорбас, О. О.-
dc.contributor.authorTorbas, O. O.-
dc.date.accessioned2020-09-08T10:45:54Z-
dc.date.available2020-09-08T10:45:54Z-
dc.date.issued2020-09-08-
dc.identifier.citationТорбас О. О. Суб’єктивні детермінанти розсуду в кримінальному процесі / О. О. Торбас // Правова позиція. – 2020. - № 2 (27). – С. 120 - 123uk_UA
dc.identifier.issn2521-6473-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4059-
dc.description.abstractСтаття присвячена аналізу суб’єктивних чинників, які впливають на розсуд суб’єктів кримінального процесу. У статті автор зазначає, що до найбільш вагомих суб’єктивних детермінант розсуду необхідно віднести особисті якості правозастосувача та його професійний досвід. Під час аналізу особистісних якостей, у першу чергу, звертається увага на таку категорію, як внутрішнє переконання відповідного суб’єкта. На думку автора, переконання є досить важливою характеристикою для всіх суб’єктів кримінального провадження, але в першу чергу – для тих, які власною діяльністю забезпечують його рух: слідчого, прокурора, слідчого судді та суду. Недаремно внутрішнє переконання було закріплене і в КПК України, де в ч. 1 ст. 94 КПК України чітко вказано, що оцінка доказів здійснюється саме за внутрішнім переконан-ням. Проте неправильним буде твердження, що внутрішнє переконання використовується лише в процесі оцінки доказів. Кримінальне процесуальне законодавство використовує таке формулювання декілька раз. Наприклад, текст присяги присяжного містить обов’язок присяжного під час вирішення питань «керуватись своїм внутрішнім переконанням». Під час аналізу особистого досвіду суб’єктів кримінального процесу було встановлено, що досвід може бути особистим та запозиченим. Запозичений розсуд характеризується тим, що відповідний суб’єкти правовідносин певною мірою копіює поведінку інших суб’єктів, розраховуючи на її результативність у силу результативності інших суб’єктів. Особистий досвід з’являється після того, як уповноважений суб’єкт самостійно вчинить певну дію або прийме певне рішення, проаналізує їх результативність та ефективність та зробить висновок щодо доцільності такої поведінки в наступних подібних провадженнях. При цьому було встановлено, що застосування особистого досвіду в кримінальному процесі може мати як позитивні, так і негативні наслідкиuk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;2020. - № 2 (27)-
dc.subjectдетермінанти розсудуuk_UA
dc.subjectмежі розсуду в кримінальному процесіuk_UA
dc.subjectвнутрішнє переконанняuk_UA
dc.subjectпрофесійний досвідuk_UA
dc.subjectdeterminants of discretionuk_UA
dc.subjectlimits of discretion in criminal proceedingsuk_UA
dc.titleСуб’єктивні детермінанти розсуду в кримінальному процесіuk_UA
dc.title.alternativeSubjective determinants of judgment in the criminal processuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2020/2(27)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
21 О. О. Торбас.pdfелектронне видання343,37 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.