Припинення права державної власності через механізм приватизації: історичні аспекти, сучасний стан та перспективи розвитку

Abstract

Статтю присвячено аналізу норм чинного законодавства України, що регламентує сутність та зміст приватизації як механізму припинення права державної власності, дослідження основних історичних аспектів, виявлення прогалин і недоліків нормативного регулювання в даній сфері на сучасному етапі, формування науково обґрунтованих пропозицій та висновків з метою вдосконалення проведення економічних реформ у сфері перетворення майна державної форми власності в недержавну. Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що в умовах, коли країни постсоціалістичного простору зіткнулись із необхідністю проведення економічних реформ, приватизація як процес зміни державної власності на недержавну вже активно застосовувалась у світовій практиці. Уряди США, Японії, Великобританії, Франції та інших країн застосовували приватизацію як спосіб підвищення ефективності діяльності як окремих підприємств, так і цілих галузей. Проте світова практика не мала значних масштабів приватизації, що було характерно для країн із трансформаційною економікою. В Україні, як і в інших країнах постсоціалістичної економіки, приватизація набула глобального масштабу, адже проводилась як соціально-економічний проект зміни форми державної власності на недержавну. Розглядаючи історичні аспекти приватизації, автором виділено основні етапи проведення даного процесу в Україні й означено їхню специфіку. Значна частина дослідження приділена характеристиці національної моделі приватизації. Подальший розвиток ринкової економіки потребує, на думку автора, здійснення в Україні відповідних змін у процесі приватизації. Зокрема, пріоритетним має стати підвищення ефективності управління, а не наповнення державного бюджету, як ми це маємо зараз. Важливим є приведення у відповідність стратегії приватизації державного майна зі стратегією розвитку економіки України та її окремих галузей