Свобода вираження думки у ЗМІ: критерії правомірності реалізації права

Abstract

Ця наукова стаття присвячена дослідженню актуального питання щодо реалізації права на вільне вираження своєї думки. Аналізуються міжнародні та національні правові акти, які визначають, що кожна людина має право на свободу думки, совісті й релігії та право на вільне вираження свого погляду. При цьому право на вільне вираження свого погляду включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. У роботі вивчено питання стосовно правового і соціального обґрунтування можливого зловживання свободою слова та необхідності встановлення чітких загальних критеріїв її обмеження. Це насамперед стосується встановлення належних та припустимих, з моральної точки зору, окремих повідомлень, механізми визначення чинників, що відмежовують особисту образу від оціночних суджень. Особливу увагу приділено гарантуванню незалежності та вільного вияву своїх думок журналістами. Наголошується на забороні втручання у формах, не передбачених законодавством України, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що оприлюднюється, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади. Але подібна свобода розуміється не тільки як забезпечення неможливості необґрунтованого втручання держави. Не менш важливе значення для стабільності інформаційних відносин має горизон- тальний вплив права на приватних суб’єктів, таких як власники ЗМІ, посередники, провайдери послуг Інтернету тощо, які також повинні поважати, захищати та забезпечувати свободу вираження поглядів. Крім того, самі журналісти та інші особи, що виражають через пресу свої погляди, не повинні переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації. Засіб чи особа, що публічно поширює інформацію, мусить дбати про те, щоб суспільний розголос не порушив конституційні права громадян. Критика, як й інше висвітлення суспільно важливих фактів, повинна здійснюватися добросовісно, передбачати поширення точної та надійної інформації. Професійна робота журналістів має відповідати визнаним правилам етичної поведінки.