Проблеми визначення поняття тероризму суспільства

Abstract

Тероризм є однією з найгостріших проблем та загроз для світової спільноти початку XXI ст., що негативно впливає як на різні сфери суспільного життя всередині держави, так і на різні аспекти міжнародних відносин. Як свідчать факти, тероризм глобалізується, має місце тенденція до зростання терористичних проявів у всьому світі. Політичні, етнічні, екстремістські угруповання майже щоденно вчинюють акти тероризму, про які повідомляють засоби масової інформації. Соціологічні опитування в різних країнах показують, що тероризм посідає одне із чільних місць серед основних проблем, які турбують людей. Більше того, на думку фахівців, сьогодні це явище становить значно серйознішу небезпеку, ніж 10 чи 20 років тому, терористичні акти щорічно стають усе більш ретельно організованими, з використанням найсучаснішої техніки, зброї, засобів зв’язку [1, с. 54]. Незважаючи на зусилля держав, спрямовані на боротьбу з тероризмом, його розповсюдженість у світі не зменшується, а, навпаки, постійно зростає. Тероризм як небезпечне явище в політичному, соціально-економічному житті, міжнаціональних відносинах світового співтовариства став предметом пильної уваги політологів, юристів, істориків, психологів та інших науковців. Але незважаючи на значний суспільний інтерес, чіткої концепції тероризму, яка б із точки зору кримінологічної науки розкривала суттєві характеристики цієї небезпеки і тим самим вказала на шляхи її запобігання та створення можливостей протидії, поки що не розроблено. Проаналізувавши різні точки зору із приводу визначення поняття тероризму, відзначимо, що всі вони мають право на існування, тому що, аналізуючи той чи інший аспект досліджуваного явища, науковці використовують різні підходи до вирішення обговорюваної проблеми. Виходячи з вищезазначеного, запропоноване авторське визначення даного явища: «Тероризм – це антисуспільне явище, яке проявляється в мирний час і полягає в публічному використанні, погрозі використання насильства до невизначеного кола осіб, а також знищенні чи пошкодженні майна, інших матеріальних об’єктів із метою наведення остраху на населення та/або здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади чи міжнародними організаціями».