Деякі правові питання ведення особистих селянських господарств суспільства

Abstract

Присвячено розгляду правових питань, що виникають у процесі ведення та припинення особистого селянського господарства. Проаналізовано визначення особистого селянського господарства та принципи його діяльності, кількість та роль у процесі забезпечення продовольчої безпеки України, переваги порівняно з іншими формами господарювання. Розкрито особливості оподаткування особистих селянських господарств, що залежать від площі сільськогосподарських угідь, на яких здійснюється сільськогосподарське товаровиробництво, від походження продукції тваринного та рослинного походження, яку реалізує особисте селянське господарство та від розміру прибутку, який воно отримує в результаті своєї діяльності. Досліджено особливості правового становища зайнятого населення в особистих селянських господарствах. Зроблено висновок, що коли діяльність особи, що веде особисте селянське господарство, є для неї основною та приносить прибуток, то така діяльність не відповідає визначенню особистого селянського господарства, що міститься у Законі України «Про особисте селянське господарство». Крім того, досліджено правомірність вимоги Центру зайнятості довідки від особи, що планує набути статусу безробітного, про не перебування на обліку в органах місцевого самоврядування у якості особи,що веде особисте селянське господарство. Окрема увага приділена особливостям надання послуг з сільського зеленого туризму членами особистих селянських господарств, проаналізовано, що на сьогодні діяльність по наданню умов для проживання членами особистого селянського господарства не підлягає обліку та є недостатньо нормативно врегульованою. Тобто, чисельність осіб, яким такі послуги можуть надаватись протягом року, визначається лише на рівні постанови Кабінету Міністрів України та обмежується місцями розміщення у кількості до 30. Натомість існує проект Закону про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство», яким така кількість планується обмежитися на рівні 10 осіб за рік. Попри актуальність обраної форми господарювання, зроблено висновок про недостатню увагу з боку законодавця щодо усунення запропонованих прогалин