Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та «воєнний час» суспільства

Abstract

У статті проведено історико-правовий аналіз вітчизняного законодавства стосовно правового регулювання процедури оголошення «стану війни», настання «воєнного часу» та введення «воєнного стану», функціонування їх правових режимів з урахуванням змін воєнно-політичної обстановки у світі, характеру загрози застосування воєнної сили, умов соціально-економічного розвитку України з початку створення її Збройних Сил відповідно до визначених нормативно-правовими актами на той час завдань та проведених конституційних змін, які в умовах збройної агресії проти України потребують вдосконалення та відповідної диференціації для впровадження та вживання єдиної, узагальненої та понятійної термінології у сфері національної безпеки та оборони держави. З’ясовано, що запорукою вдалої реалізації всіх напрямів політики держави є її власна, завжди дієва та адаптована до існуючих суспільно-політичних подій і загроз, нормативно-правова база. Огляд вітчизняного правового регулювання вищезазначених правових режимів показує певну його невідповідність сучасним тенденціям у оборонному просторі України та не готовність до можливих майбутніх схожих загрозливих ситуацій. Недостатня правова обізнаність та розуміння сутності вищезазначених термінів створюють сприятливі умови для посилення руйнівного інформаційно-пропагандистського впливу держави-агресора на свідомість та несприятливу для оборони держави діяльність громадян. Визначено, що специфіка російської гібридної агресії проти України полягає не стільки в загальних методах та цілях гібридної війни, скільки у беззастережному порушенні Російською Федерацією системи базових міжнародно-правових угод, великих масштабах заподіяних ушкоджень, значній тривалості конфлікту. Особливістю цієї війни є фактичне її ведення без оголошення, з використанням правил конспірації та маскуванням своїх дій зі сторони Російської Федерації. Внаслідок довготривалого міжнародного збройного конфлікту традиційні погляди на воєнні конфлікти зазнали якісних змін, а розуміння їх правової природи й характеру постійно знаходяться у полі зору науковців. Висвітлені проблеми потребують вдосконалення та відповідної диференціації для впровадження та використання єдиної, узагальненої та понятійної термінології у сфері воєнної безпеки держави. Внаслідок аналізу змісту норм законодавства сформовано пропозиції щодо вдосконалення військового законодавства у сфері оборони.