Держава у транснаціональному регуляторному просторі

Abstract

Об’єктивні процеси транснаціоналізації, їхній динамічний характер зумовлюють закономірні зміни у функціях держави, коригують практично-управлінський зміст її функціонування, впливають на архітектуру сучасного державного управління. Транснаціоналізація породжує нову реальність, яка фіксує втрату державної монополії на управління, звуження простору управлінської присутності держави та редукцію її організаційних можливостей для цілеспрямованого впливу. Інакше кажучи, транснаціональні процеси, які набувають дедалі більшої інтенсивності та значимості, чітко демонструють зміну управлінської ролі держави, якісні перетворення в самій системі управління суспільними процесами. Транснаціоналізація помітно змінила характер, форми та зміст регуляторної діяльності. Посилення позицій недержавних (наднаціональних) акторів у сфері регулювання, поява різноманітних транснаціональних недержавних регуляторних режимів засвідчили, що регулювання нині не є виключною компетенцією держави. Утім, втрата державою статусу універсального регулятора не означає, що розмір- ковування слід здійснювати в логіці жорсткого протиставлення, тим більше – регуляторного ізоляту держави. Остання зберігає позиції провідного суб’єкта регуляції, змінивши технології реалізації регуляторної функції. Зокрема, держава сама може передавати частину своїх регуляторних повноважень недержавним акторам, відповідно, виступати ініціатором створення транснаціональних регуляторних режимів. Подібну «поведінку», на думку автора статті, слід розцінювати як своєрідну управлінську реакцію з боку держави на відсутність у неї бажання або належних можливостей для розв’язання певних проблем. Як припускає автор, у такий спосіб держава намагається адаптуватися до нових реалій із метою збереження управлінських важелів, знаходячи нові, менш витратні та більш дієві, способи досягнення своїх цілей. Здійснена діагностика ступеня присутності сучасної держави у транснаціональному регуляторному просторі дала змогу заперечити тезу про те, що регуляторний процес не піддається управлінню з боку держави. Транснаціоналізація не вихолостила регуляторні можливості із системи державного управління, ба більше, на думку автора, вона відіграла роль каталізатора в процесі адаптації державного управління до нових реалій, зокрема, й у сфері регулювання.