«Московський текст» у романній творчості В. С. Маканіна

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України, Дніпропетровськ, 2015. У роботі концептуально і системно розглянуто авторський варіант «московського тексту» В. С. Маканіна. Цілісність семантично пов’язаної з Москвою системи уявлень письменника про світ і людину, сформованих у контексті певних, закріплених традицією міфологем, просторових характеристик, конкретної топіки, типів і мотивів, дозволяє розглядати романи В. С. Маканіна як авторський варіант «московського тексту» російської літератури, що багато в чому кардинально трансформував сформовані стереотипи уявлень про Москву, яка є організуючим ядром «московського тексту» в цілому. Створюючи свій авторський міф Москви-Росії, письменник показує столицю як Москву-мачуху, місто-Молох, місто-блудницю, Москву «штучну» і «фальшиву». Ключова просторова опозиція столиця/провінція трансформує важливий міфологізований російською свідомістю знак дому (яким виявляється провінція) у знак антидому, представленого московськими топосами «общаги», «психушки», андеграундного підвалу, пивбару. «Московський текст» має свою систему персонажів – це «серединні» люди, учорашні дисиденти-інтелектуали, політики, «новые русские», «стукачи», шарлатани. «Нова» Москва-Росія стала простором гегемонії політиків та «новых русских», де немає місця «поколінню літературному» – дисидентам і «серединним» людям, які шукають порятунку у втечі («убёге»), що стає програмним мотивом усього маканінського «московського тексту».