http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/7013 Правонаступник наукового журналу “Вісник Академії митної служби України. Серія: “Право” 2026-04-09T11:53:09Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/7171 Название: Вина у кримінальному та податковому законодавстві України: перспективи удосконалення формулювань Авторы: Крайник, Г. С. Аннотация: У статті проаналізовано вину як ознаку суб’єктивної сторони складів кримінальних та податкових правопору- шень. Запропоновано удосконалення формулювань податкового правопорушення, вини платника податку, казусу (неви- нуватого заподіяння шкоди) та сформульовано пропозиції з удосконалення конкретних статей чинного кримінального та податкового законодавства України. Вина як ознака складу кримінального правопорушення – психічне ставлення суб’єкта кримінального правопору- шення до діяння та у визначених законом випадках – до діяння та до наслідків кримінального правопорушення. Недоліком формулювання ст. 23 КК України порівняно зі ст. 11 КК України автор вважає відсутість визначення невинуватого заподіяння шкоди (яке у науці кримінального права називають “казус”). Тому за зразком ст. 11 КК Укра- їни, у сатті запропоновано у ч. 2 ст. 23 КК України навести визначення і правове значення невинуватого заподіяння шкоди: “казус (невинувате заподіяння шкоди) – випадок, коли відсутня вина до діяння (у кримінальному правопорушенні з формальним складом) або і до діяння, і до наслідку (у кримінальному правопорушенні з матеріальним складом), або лише до наслідку (у кримінальному правопорушенні з матеріальним складом). Казус виключає кримінальну відповідаль- ність”. У статті доводиться, що вина є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складів усіх кримінальних правопо- рушень і усіх податкових правопорушень. У статті запропоновано внести зміни у п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України та сформулювати податкове правопорушення як “протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом)”. Вину в кримінальних правопорушеннях слід доводити завжди, а у податкових правопорушеннях – не завжди. 2025-02-17T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/7169 Название: Стан та перспективи правового регулювання діяльності органів адвокатського самоврядування в Україні Авторы: Приймаченко, Д. В. Аннотация: Актуальність обраної теми обумовлена, по-перше, потребою реалізації зобов’язань України перед Європейським Союзом щодо імплементації до національного законодавства загальновизнаних міжнародних демократичних норм та стандартів в сфері здійснення правосуддя, а по-друге, необхідністю удосконалення механізму правового регулю- вання функціонування самоврядних адвокатських інституцій. Мета презентованої статті полягає в тому, щоб з використанням історико-правового та порівняльного мето- дів наукового пізнання дослідити ґенезу правового регулювання процедури утворення та діяльності органів адвокат- ського самоврядування, виявити вади механізму правового регулювання адвокатської діяльності в Україні та сформу- лювати науково обґрунтовані пропозиції щодо їх подолання. Відповідно до сформульованої мети визначено наступні задачі: розкрити ґенезу нормативного забезпечення про- цедури утворення та діяльності органів адвокатського самоврядування; виявити колізії законодавства, що регламен- тує функціонування самоврядних адвокатських інституцій; сформулювати пропозиції щодо удосконалення національ- ного законодавства. Методологічне підґрунтя дослідження становить цілісна та узгоджена система методів, способів та прийомів наукового пізнання, що дозволила проаналізувати обране правове явище у єдності його соціального змісту та юридич- ної форми. Усвідомлення колізійних питань процедури утворення та діяльності органів адвокатського самоврядування та пропоновані зміни до чинного законодавства дозволять підвищити ефективність адвокатської діяльності. В резуль- таті це дозволить удосконалити правовий статус органів адвокатського самоврядування та підвищить якість вико- нуваних завдань та функцій. 2025-02-17T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/7168 Название: До питання про охорону археологічних пам’яток в Україні: історія та сучасний стан проблеми Авторы: Струкуленко, А. С.; Морозов, О. В. Аннотация: У статті розглядається історія формування системи нормативно-правових актів, якими регулюється сфера охорони археологічної спадщини в Україні, висвітлюються досвід зарубіжних країн у цій галузі та перспективи роз- витку українського законодавства. На проблеми охорони пам’яток археології, як в сучасний, так і в радянський період звертали увагу В. Акуленко, Ю. Болтрик, С. О. Єкельчик, Г. Івакін, М. Левада, М. Б. Лелик, О. О. Малишев, Н. І. Мінаєва, О. М. Присяжнюк та багато інших. Основну увагу приділено проблемам, що існують в даній сфері, зокрема це відсутність Державного реєстру пам’яток місцевого значення у більшості областей, облікової документації на них, що надає археологічній пам’ятці юридичного статусу, значні масштаби правопорушень, низький рівень правової та пам’яткоохоронної культури в Україні. Неефективність існуючого організаційно-правового механізму протидії відповідним протиправним проявам створює умови для проведення грабіжницьких розкопок, безконтрольної господарської діяльності, неможливості при- тягнення до кримінальної відповідальності за пошкодження чи руйнування пам’ятки. Вказані проблеми вже давно набули світового масштабу і вирішуються країнами спільно, спираючись на єдино- прийняті міжнародно-правові акти, одним з яких є Конвенція Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культур- ними цінностями (Нікосія, 2017), яку підписала, але досі не ратифікувала Україна. Серед пропозицій задля покращення складного становища в охороні нашої археологічної спадщини Інститутом археології НАН України запропоновано заборонити або обмежити цивільний обіг предметів, створених до 1700 року, ввести кримінальну відповідальність за незаконний пошук, зберігання, продаж та посередництво у продажу археоло- гічних предметів, створити міжвідомчу слідчу групу у складі слідчих СБУ, ДБР та Національної поліції України для розслідування випадків незаконного обігу культурних археологічних цінностей. 2025-02-17T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/7167 Название: Захист прав заінтересованої особи в адміністративній процедурі у сфері надання публічних послуг: практичний аспект Авторы: Підлужний, В. М. Аннотация: Стаття присвячена дослідженню актуального питання – реалізації права на захист заінтересованої особи в межах Закону України «Про адміністративну процедуру» у сфері надання публічних послуг. Публічні послуги є одним з основних інструментів взаємодії публічної адміністрації з громадянами, юридичними особами, а тому гарантування захисту прав та законних інтересів заінтересованих осіб є не лише правовою категорією, але й соціально значущою потребою. У статті аналізується нормативне регулювання на предмет поширення дії Закону України «Про адміні- стративну процедуру» на публічні послуги та у тому числі адміністративні послуги. Окремо приділено увагу поширенню дії принципів, які передбачені Законом України «Про адміністративну процедуру», на інші закони, які можуть вста- новлювати особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. У роботі проаналізовано поняття адміністративної процедури, її поширення на публічні та адміністративні послуги, визначено правовий статус заінтересованої особи, її права та механізми захисту. Особлива увага приділена новелам законодав- чого регулювання, таким як інструменти забезпечення права заінтересованих осіб на участь у провадженнях, проце- дура оскарження адміністративних актів, процедурних рішень та дій, бездіяльності адміністративних органів. Автор акцентує увагу на зміні підходів до взаємодії між фізичними та юридичними особами та суб’єктами публічної адміні- страції, підкреслює важливість залучення заінтересованих осіб до адміністративного провадження. Проведено аналіз судової практики щодо застосування судами Закону «Про адміністративну процедуру», в тому числі у частині пра- вил визначення юрисдикції спорів. Сформовано висновки щодо важливості послідовної судової практики та сталості у правозастосуванні для забезпечення правової визначеності у сфері адміністративних процедур та надання публіч- них послуг зокрема. Стаття буде корисною для науковців, юристів-практиків, представників публічної адміністрації та усіх зацікавлених осіб у дієвості, ефективності врядування та у захисті прав у межах адміністративної процедури. 2025-02-17T00:00:00Z