DSpace Общество: правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Право"правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Право"http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/14782024-03-28T11:10:10Z2024-03-28T11:10:10ZЕволюція судової системи Галичини у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії кін. XVIII – поч. XX ст.Карпічков, В. О.http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/63192024-01-10T11:23:31Z2024-01-10T00:00:00ZНазвание: Еволюція судової системи Галичини у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії кін. XVIII – поч. XX ст.
Авторы: Карпічков, В. О.
Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена історико-правовому дослідженню еволюції судової системи Галичини у складі Австрійської
(Австро-Угорської) імперії з кінця XVIII – до початку XX століття.
Охарактеризовано систему судів Галичини, починаючи з ранніх періодів австрійського панування і до самого
кінця існування імперії. Розкрито особливості організації, структури та функціонування окремих судових установ, які
діяли на території Галицького краю.
Встановлено, що процес еволюції судової системи Галичини залежав передусім від адміністративного устрою
краю, який неодноразово змінювався впродовж всього часу існування Австрійської імперії. До кінця XVIII ст. в Галичині
діяли старі польскі суди, які поділялися на шляхетські (земські і гродські), духовні та міщанські. При губернському крайовому правлінні у Львові було створено окремий судовий відділ – Верховний губернаторський суд, який виступав апеляційною інстанцією для всіх судів краю. Згодом, його було перейменовано у Вищий королівський трибунал, а у 1784 р. реорганізовано у Апеляційний суд. В містах і селах Галичини функціонували магістратські, війтівські, домініальні та духовні суди.
З кінця XVIII ст. в Галичині було створено окремі кримінальні суди, які були спільними для всіх суспільних станів.
Проаналізовано, що революція 1848 року розпочала процес реформування австрійської судової системи, а перетворення були спрямовані на відокремлення судів від адміністрації, ліквідацію станового судочинства та відновлення
діяльності суду присяжних. Тоді у Галичині були утворені одноособові та колегіальні повітові суди, крайові суди, а також
Вищий крайовий суд у Львові. Окрім системи загальних судів, по всій території Австрії, у тому числі й Галичині, були
утворені військові, торговельні, промислові та вексельні суди. Найвищим судовим органом Галичини був Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні, який виконував функції третьої інстанції. Пізніше повітові суди були об’єднані з органами повітової влади, а колегіальні повітові суди в Галичині були ліквідовані. В цей період також було створено Державну
прокуратуру, яка під час розгляду кримінальних справ виконувала функцію державного обвинувачення.
Встановлено, що важливі зміни в судоустрої Галичини відбулися у 1867 році після прийняття нової Конституції
Австро-Угорської імперії. В цей період відбулось повне відокремлення судових органів від адміністративних і була реорганізована існуюча трирівнева система судів, яку складали повітові, окружні (крайові) та вищі крайові суди. Апеляційною інстанцією для Галичини, а також другою інстанцією для окружних і третьою для повітових судів у цивільних
справах, продовжував залишатись Вищий крайовий суд у Львові. Тоді на території Галичини діяли спеціальні військові,
промислові та торгівельні суди.2024-01-10T00:00:00ZНормативно-правовий акт як інструмент адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності МВС УкраїниРуденко, М. М.http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/63182024-01-10T11:15:39Z2024-01-10T00:00:00ZНазвание: Нормативно-правовий акт як інструмент адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності МВС України
Авторы: Руденко, М. М.
Краткий осмотр (реферат): У статті розриті особливості нормативно-правового акту, як інструменту адміністративно-правого забезпечення організації та діяльності МВС України. Узагальнено, що система законодавства України є такою що у більшості
випадків закони України, які містять адміністративно-правові норми перед правозастосуванням уточняються, деталізуються у підзаконних нормативно-правових актах. Доведено, що широко це застосовується для забезпечення організації та діяльності МВС України. Це десятки підзаконних нормативно-правових, які видані на основі законів України
«Про Національну поліцію», «Про Національну гвардію України», «Про Державну прикордонну службу України», Кодексу
цивільного захисту України, «Про адміністративні послуги» та ін. Це правотворчий підзаконний напрямок діяльності Кабінету Міністрів України, МВС України, Національної поліції, Адміністрації Державної прикордонної служби
України, Головного управління Національної гвардії України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій
та деяких інших суб’єктів публічної адміністрації. Розпорядча діяльність адміністративних органів шляхом ухвалення
нових вторинних правил загального характеру, обов’язкових до виконання. Видання підзаконних нормативно-правових
актів має подвійну юридичну природу, вони є інструментом адміністративної діяльності МВС України, відокремлених
підрозділів та правотворчою діяльністю адміністративних органів. Розпорядча діяльність адміністративних органів
МВС України є, як правило трьох ступеневою: перший рівень – це постанови Кабінету Міністрів України; другий – нормативно-правові накази МВС України; нормативно-правові накази відокремлених підрозділів МВС України. Підзаконні
нормативно-правові акти МВС України, в частині, чи в цілому, можуть бути скасуванні в порядку адміністративного
судочинства. Зроблено висновок, що нормативно-правовий акт, як інструмент адміністративно-правого забезпечення
організації та діяльності МВС – це правотворчий підзаконний засіб адміністративної (розпорядчої) діяльності адміністративних органів МВС України, з метою уточнення, деталізації спеціальних та деяких інших законів, що врегульовують внутрішні функції держави до моменту їх правозастосування.2024-01-10T00:00:00ZГромадська рада доброчесності як суб’єкт громадського контролю за діяльністю суддівПриймаченко, Д. В.Маслова, А. Б.http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/63172024-01-10T09:38:16Z2024-01-10T00:00:00ZНазвание: Громадська рада доброчесності як суб’єкт громадського контролю за діяльністю суддів
Авторы: Приймаченко, Д. В.; Маслова, А. Б.
Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена аналізу вимог європейських партнерів, викладених в Меморандумі Про взаєморозуміння між
Україною та Європейським Союзом в рамках нової масштабної макрофінансової допомоги ЄС від 16 січня 2023 року,
де прямо наголошує на виконанні пунктів у сфері Верховенства права щодо добору суддів.
У статті аналізується законодавство, що регламентує порядок діяльності Громадської ради доброчесності при
Вищій кваліфікаційній комісії суддів України; авторами виокремлено спірні питання, з якими зіткнулася Громадська
рада доброчесності під час оцінювання професійної етики і доброчесності чинних суддів і кандидатів на посаду судді
у період з 2016 по 2020 роки; запропоновано шляхи вирішення окреслених спірних питань з метою покращення діяльності Громадської ради доброчесності.
Стаття присвячена вивченню статусу наявного в системі забезпечення доброчесності суддів органу, який
є інститутом громадянського суспільства – Громадської ради доброчесності, який покликаний зміцнити впевненість
суспільства у доброчесності нових кадрів, але регламентація правового статусу якого має чисельні прогалини, що
негативно позначається на ефективності її діяльності; недосконалості норм, які регламентують статус Громадської
ради доброчесності; відсутності наукового підґрунтя для формування законодавства, яке регламентує статус Громадської ради доброчесності; виокремленню спірних питань, з якими зіткнулася Громадська рада доброчесності під
час оцінювання професійної етики і доброчесності чинних суддів і кандидатів на посаду судді.
Законодавчо закріплене залучення громадськості до оцінювання суддів і кандидатів на посаду судді, істотно посилило
роль громадянського контролю у процедурах добору та призначення на посаду судді. Це нововведення для судової системи
України стало історичною віхою у процесі судової реформи. Нова процедура добору кандидатів на посаду судді та перевірка
чинних суддів, яка прописана у редакції Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 2016 року, має забезпечувати
поінформованість і можливість громадськості розуміти причинно-наслідковий зв'язок між оцінюванням і ухваленим рішенням.2024-01-10T00:00:00ZСутність реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язківКазакевич, А. О.http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/63162024-01-10T09:05:24Z2024-01-10T00:00:00ZНазвание: Сутність реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків
Авторы: Казакевич, А. О.
Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена аналізу сутності реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав
та юридичних обов’язків.
Визначено, що реалізація процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктами адміністративного процесу
в залежності від їх адміністративно-процесуального статусу в судовому процесі під час розгляду відповідної адміністративної справи класифікується за відповідними правовими критеріями.
У статті розкрито питання реалізації процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктів адміністративного процесу, що беруть безпосередню участь під час розгляду адміністративної справи та є учасниками справи (сторони по справі та їх представники, треті особи, що заявлять / не заявлять самостійних вимог на стороні позивача /
відповідача та їх представники).
Досліджено питання реалізації процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктів адміністративного процесу,
що належать до числа інших учасників адміністративного процесу (учасників судового процесу), а саме: помічника судді,
секретаря судового засідання, судового розпорядника, свідка, експерта, експерта з питань права, перекладача, спеціаліста.
У статті з’ясовано, що в залежності від критеріїв адміністративно-процесуального статусу певного суб’єкта
адміністративного процесу та наданих останньому процесуальних прав та юридичних обов’язків, виокремлено інші
види реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків.
Розкрито питання реалізації загальних процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктами адміністративного процесу, що беруть безпосередню участь під час розгляду адміністративної справи та є учасниками справи (сторони по справі та їх представники, треті особи, що заявлять / не заявлять самостійних вимог на стороні позивача /
відповідача та їх представники).
У статті розглянуто питання реалізації спеціальних процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктами
адміністративного процесу, що беруть безпосередню участь під час розгляду адміністративної справи та є учасниками справи (сторони по справі та їх представники, треті особи, що заявлять / не заявлять самостійних вимог на
стороні позивача / відповідача та їх представники).
Доведено обставини реалізації процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктами адміністративного процесу, що належать до числа інших учасників адміністративного процесу (учасників судового процесу) та займають
відповідну посаду в апарату суду.
У статті визначено питання реалізації процесуальних прав та юридичних обов’язків суб’єктами адміністративного процесу, що належать до числа інших учасників адміністративного процесу (учасників судового процесу)
та не займають відповідну посаду в апарату суду.2024-01-10T00:00:00Z